пʼятниця, 17 листопада 2017 р.

Бібліотека – крутий майданчик для спілкування.

Круглий стіл «Чого чекати від об’єднання громад?»
Оскільки бібліотеки будуть утримуватися за рахунок місцевих громад, то логічно постає питання, наскільки вони спроможні вирішувати соціальні проблеми на локальному рівні, що в них є для цього, а чого бракує, з ким та в яких формах необхідно взаємодіяти, а від чого варто відмовитись.
-      Яка роль бібліотекаря в громаді?
-      Вироблення правильної PR-стратегії.
-      Публічні бібліотеки та їхня роль у забезпеченні інформаційних потреб громади
-      Трансформація бібліотек у сучасні центри розвитку громад
-      Бібліотека як третє місце і центр розвитку громад.
-      Бібліотека змін: професійний пошук, інновації, розвиток.
-      Бібліотека – крутий майданчик для спілкування.
Такі питання обговорювали під час зібрання.
Прийшли до висновку, щоби чітко розуміти стан справ у громаді і на його основі розробляти стратегію роботи, вибудовувати діалог з мешканцями та владою, почути, чого хоче громада й що ми спільно можемо змінити, потрібно вирішувати наступні завдання:
– визначити існуючі проблеми територіальних громад та реальну участь книгозбірень у їх вирішенні;
– виявити потенційні можливості установ у забезпеченні потреб територіальних громад;
– розкрити оптимальні способи та форми співпраці громадських організацій та бібліотек;
–  визначити вміння та навички, які необхідні працівнику бібліотеки для якісного виконання ним функцій зі сприяння процесу розв’язання місцевих проблем.
Бібліотекарі району ознайомились із презентацією «Моя громада – мій добробут» в рамках роботи піар-клубів бібліотек в умовах децентралізації.

четвер, 16 листопада 2017 р.

Говорили про Житомирщину

До 80-річчя утворення Житомирської області бібліограф ЦРБ завітала на виховну годину до учнів школи-ліцею 1. Їхній увазі була запропонована літературно- краєзнавча подорож "Я живу в цьому краї і знаю його".
Говорили про Житомирщину – священну землю наших дідів та прадідів, землю, де ми народилися, виросли, де вперше побачили синє українське небо й золоті пшеничні лани, про батьківщину щирих і прекрасних людей …

Краєзнавча подорож розпочалася з інформації про перші поселення на території сучасної Житомирської області. Діти уважно слухали і переглядали в книгах фото та малюнки археологічних пам’яток, які були знайдені на наших землях.
Цікавою також була інформація про територію нашої області за часів Київської Русі та періоду козацтва. Учні познайомилися з гіпотезами виникнення назви міста Житомира і дізналися приблизну дату його заснування.
Бібліограф згадала відомих людей, таких як Т. Шевченко, Оноре де Бальзак та інших і розповіла, як вони пов’язані з Житомирщиною.
Плавно краєзнавча подорож перейшла до сучасної Житомирщини. Прозвучала інформація про адміністративно-територіально устрій області, його населення та символіку.
Наша область розкрилася перед учнями як багатий та унікальний край, з великими покладами коштовних каменів та найкращими видами граніту та мармуру. Бібліограф розповіла, що помилуватися всіма цими багатствами можна, відвідавши музей коштовного та декоративного каміння в смт. Хорошів.
Флора і фауна також зацікавили своїми багатствами, оригінальністю та різноманіттям. А такі дива як «Камінне село», «Житомирський каньйон» та Словечансько-Овручський кряж не залишили байдужими слухачів.
Згадали також і вихідців з нашого краю, які своєю працею зміцнювали і зміцнюють економічний потенціал області, своїми досягненнями славили і славлять наш край в Україні та за її межами. Згадали космічного конструктора С. П. Корольова, ученого з ядерної фізики В. Векслера, математика І. Шафаревича, представників історичної науки – В. Щербаківського та Олега Ольжича, який також залишив по собі цінний спадок і з літератури, мовознавця Бориса Тена та людей мистецтва – С. Ріхтера, Б. Лятошинського та багатьох інших. І це лише ті, хто проявив свій талант у другій половині 20 ст. Житомирщина також славна визначними іменами попередніх десятиліть і століть.
Вся розповідь бібліографа супроводжувалася показом і коментуванням літератури, яка є в ЦРБ на цю тему.
Захід пройшов на одному подиху і завершився закликом до вивчення своєї історії, адже як сказав М. Рильський «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».



неділя, 12 листопада 2017 р.

Оцінка праці бібліотекаря

Працівники культури Малинського району відзначали своє професійне свято – Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва.
Слова вітань від помічників народного депутата України Павла Дзюблика – Ольги Гури та Івана Максименка  на адресу завідуючої Малинівської сільської бібліотеки Алли Котлубовської.
За сумлінне служіння обраній справі її відзначили Грамотою, подарунком, квітами. Вітаємо і ми.

четвер, 9 листопада 2017 р.

Мова має значення

ПОНАД ПІВТОРИ ТИСЯЧІ СЛІВ НА ОДНУ БУКВУ!
ОТАКА ВОНА, НАША РІДНА УКРАЇНСЬКА МОВА!
 /до багатства української мови/

Замальовка "ЗАЙДАМ - ЗАСЬ!"

Зайнявся, забагровів захід. Злегка завівав західний зефір. Зверху – золотозоряний звід. Зоріло: з’являлися зорі-зернини, замріяно зиркали. Здвиження. Заховалися змії: земля здвигнулася. Задумливі зелені зорі застигали. Звичні, знайомі зірки звірокола зникали, змінювалися, знову з’являлися. Зорепадило. Звіздохватки знімали зірки. Згодом зорі здійнялися, згасаючи. Зверху зайнялося, заясніло, запалало. Загорялася заграва. Земля збирає зорі.
Зоремир зупинився, зогледівши зверху знак змієвидного звіра, заплющився… Залізо зачали з землі. Залізо – зброя. Золотавий захід заспокоював... Зненацька зойкнула зигзиця. Здалеку занюхав, зачув знайомі запахи. З зеленого затінку з’являлися знані земляки. Зміряв зором: засмаглі, зросту здоровецького, загадкові, здатні з’явитися з землі. Запоріжці заграли збір, згодом зібралися. Зрадів: застав знайомих! Зобачивши зворушливе Зоремирове замішання, знатні запоріжці запитально зиркали.
– Здоров’я зичу!
– Здоровий зноси – знову зароби! – зичили Зорикові, зобачивши зелену з… Знічев’я заскочений запитами, Зоремир знітився.
Зверталися з запитаннями, згадували звичаї... Згадувалися змаги запоріжців з загарбниками… Захоплення звично змушували задумуватися. Зімкнувши зіниці, Зоремир замріявся, захопився, зважував. Зупинився, замислений, зринулими здоров’ягами-запоріжцями заворожений. Зобачене змішалося з запахом землі, зі злетом зірок.
...Здійнялася зграя. Здригнувся: зайвина збадьорила Зоремира. Захотілося здійнятися зі зграєю, злетіти зигзицею, знайти земляків, загублене, забуте. Зненацька задума зникла. Збентежений, зором збагнув: здається, знову заволоділа згадка… Зворушене зримо зринуло закрученими знаками запитання. Зображення зустрічі з запоріжцями зникали. Зітхнулося. Зумів зосередитись: зумовили загадкові зів’ялі зачаєні звуки зусібіч, злецько запахло залежаністю, задавненістю зловісної злуки... З-з-замлоїло, з-з-затерпло, з-з-занило зсередини, зайшли зашпори!..
Знюхалися з зайдами, зауважив зірко Зоремир. Зопалу зраділи. Зреклися заповітів, забули. Заплющили зіниці, заколисалися... Здавна звідусюдні загарбники зиркали зизем, замишляючи зле. Зобачивши зиск, з’явилися зизуваті зайди-замýрзи: зарослі, засмальцьовані, забиті, зате зубаті, зверхні, злостиві, загребущі. Заздро зазіхаючи, заглядали, здибленим звіром зиркали з закордоння, згодом, занадившись, загостювали, зазимували, заселилися – запанували, зазолотилися, зажиріли. Злізлися звідусіль зайди з загребущими замашками. Зайшлі, зачаївшись, зразу замислили зле. Завидки, зазіхання, зговір загарбників заманили, заарканили, забалакали, затуманили зір. Забрали Законник, зіпсували завидні, заможні землі. Занедбали, занапастили, заселили забіяками, завойовниками, заброхами-завидами. Зайди заборонили, знищили звичних Заграїв, Зваричів, Заславів, Звениславів, Звонимирів, Зв’яг, Злотанчиків, Збиславів, Злотоданів, Зореглядів, Здравків, Зоремирів, Зварів, Златоустів, Зореславів, Зорянчиків... Звабивши, збавили Забав, Збиславок, Золотунь, Зоринок, Златославок, Звениславок, Звонимир, Зореславок, Зірок, Златунь, Зорянок… Заполонили землі заморськими Захаріями, Занями, Зенонами, Зиновіями, Зосимами, Зоями, Зофіями, Зінаїдами...

Злагоду, затишок змінили зневірою. Запровадили застілля, зрівнялівку, згодом – здорóжування, зверхність задля збирачів. Звісно, заперечували значимість запоріжців. Зросійщене, заполітизоване забродами Запоріжжя задихається! Звичаєвий закон зобов’язував. Зараз зникає звичне звичаєве зерно. Зникає значення Запоріжжя! Забракували, заплутали заповітні закони, змарнували звичаї, земства, забур’янили землі, завели заморські звичаї-завáди, завізні. Заборонили Зільник-Зеленосвяття. Значно заперечили, знівечили заслуги. Заборонили заперечення, запровадили замовчування злободенного. Запозичення згубили звичні, заповітні закони. Згубно запанували занесені звички. Зубаті зажери-загарбники запекло заповзялися – знищили, зухвало захопивши заповітні знамена, зайнявши землі, зáмки, займанки, землякам зоставили землянки зі зрубів, замчища, закамарки, зáкутні, зазубні, зализні, затилля, зрештою – згарища. Запанщизнували землі. Залиґали, закріпачили, зробили заручниками, зáкупами, злидарями, закаблучниками. Замотузили, затягнули зашморги, залили згубним зіллям – зеленим змієм. Заспокійливий збір – бомбування! Захмелили, захомутали, зацькували. Занесли заразу, запропастили!..

Затьмарило зір. Зло збороло, засмоктало. Затримують зловісні, злощасні забобони – засіб змусу… Зрадили задерикуваті зайди. Забрехавшись, злобствують. Заповітне, з зусиллями здобуте – знецінено.
Зоремирові защеміло… Здійняв зверху зірку зором: закортіло зірвати… Замислився… Зів’яла, згасла зірка загадкова. Зусилля зумовили зосередитись. Зродилося закономірне запитання: зáщо? Заворожено? Зурочено? Зовсім! Залишається загадкою. Запечалля за запечаллям. Запитання за запитанням... Зажурено зітхнув. Знадобилася здатність запам’ятовувати. Зоремир зазвичай завше застосовував знання зі зводом законів запорізьких. Змалку злетіла, здійнявшись, зоря-зоряниця Зоремирова, змалечку захоплювався зух запорогіаною, здорово заздрив запоріжцям. Зáраз…
Задушені з зачаття, змирилися заледенілі земляки. Запродалися. Здалися... Змусили здати зброю. Зброя завжди здасться! Здуру здали зброю за… за так, задарма. Захланний зброд злізся звідусіль. Злостиві загарбники зловчилися здаватися зовні зрідненими. Змішалися земляки-запроданці з зайдами. Забракло згуртованости. Запропащі зрадники здали земляків. Запаморочилося. Згодом заслухалися, заворожені. Задовільняли забаганки, заблукали, застрягли, зневірилися – заневолені, здалися, заспокоїлися, збайдужіли, запряглися, заскніли, заплазували. Запанувало загрозливе застійне затишшя.

Заки здогадалися – заарканено. Зціпивши зуби, звиклися, згорбилися, загорбатіли, загорювали, заржавіли. Звікували заробітчанами. Зосібна зганьбилися зрадою здеморалізованих, запродалися, захиріли. Заблуклі, здеорієнтовані, зовсім знікчемніли, зненавиділися. Зробилися зведенятами, загризлися, зганяючи злість. Завсіди, завше звикли зникати. Зухвало знущаючись, злодії затято забирали заповітне, збавили звичаї, знищили зільників. Забагато збігів! Зникло звичне: знання, звичаї, звання, заполоч, звіроколо... Забери зайве, злидото! Зловтішно збиткуючись, згубили задатки, здібності земляків. Звірина зробила земляків здобиччю. Зумисне заселення земель зайдами, залякування заронили зерно заздрощів, зневіру, замкнутість. «Заздрість здоров’я з’їсть», – здавна зауважували знахарі. Здирства, злостивість звели, згубили. Знахабнівши, зовсім заморили земляків. Завихріла, завирувала зненависть. Злиденність, зневаження засмучують. Заборонено знати, змагатися, зосереджуватись…

Засліплені злістю, загребущі зарізяки-забрόди знищили зелені зони, заповідники зробили звалищами, заполонили західні землі, запорізькі. Затуркали, заполячили, замосковили. Займанці заволоділи звабливою землею, зробили заповітну земельку забавою, залюднили засланцями. Знесилена земля знемагає. Забруднені землі зробили зонами забуття, «забутим Заходом». Заради збагачення, зручностей знехтували загальним. Замість звірити – звірилися, замість змагів – зашморги, замість запалу – збайдужіння. Запанував застій. Зацьковані, залежні! Знову залежні!
Захворіли землі, занедужали, запліснявіли. Злаки, заражені зонόю, змаліли, знецінилися, звелися. Задихáються захоплені загарбниками землі. Зголоднілі, зухвалі заброди заманили, заговорили зуби, зміюкою заповзли, здушили, загнуздали. Захопники, захомутавши, загордували. Зманіжені зрадники, захребетники – заодно! Значить – западня! Занепали, звиродніли. Захід здавна знемагає, згодом Запоріжжя зчистили звідусюдні зайди. Землю захаращено, зроблено забавою, згодом – звалищем, засіяно завізними звичаями, занесено збоченість. Забруднені землі зробили зонами забуття. Заборонили збиральництво, заготівлю, збут. Завезені заброди заразили, запоганили, занапастили, знищили здоров’я земель, заодно зросіянізували, захопивши Зазбруччя, Запороги, Забужжя. Зухів, звитяжців знищували, злочини засипали землею. Забагацько зайди завдали зла, збитків, зруйнувань! Здирники знищили зимівники запоріжців. Зухів зі зв’язаними ззаду зап’ястями замордували: занадто знали. Засіли, заразом заражуючи, закацаплюючи землі. Заблуди забруднили земляків змовами-зрадами, зробили забудьками.
Зиск – зручний засіб. Злі заздрощі зайд захопили, знищили Запоріжжя. Заварилося зло, залякало, зовсім запанувало. Заброди завідомо знали: загроза зникнення зазвичай зумовлює забуття. Зиновій загетьманувався, здався, знюхавшись з завойовниками, звів Запоріжжя зовсім. Змова зі звірами, зловісна злука зблизила занепад. Забагато заплачено за загарбницьке заміжжя! Зазнали затирухи, замішки, заколоту, затірки, здохлятини… Згодом – здихень. Здавалося, завойоване запопадливі запроданці здали з захопленням, забувши злодіяння злочинців, заправили, зажадали здобуте. Змаги зі збільшовиченими загонами знесилили. Забути зло, заподіяне загарбниками? Здатися – значить згинути, зникнути. Забуття заповітів – зрада! Задосить! Залишилося зламати заборони, знищити залізну завісу. Зуміймо збагнути: зло забуття – загрозливе, згубне, зрівнюване з загибеллю!

...Золоту землю зробили звироднілою! Знепліднені землі знелюдніли. Задушили зловісні заколоти, збройні зачіпні заворушення, здушили заколотників зашморгами, засланнями, заґратували, заховали залізними завісами, заснували заволоками, запроторивши, закували, зчиняли звірства. Заподіяли задаваки зло злюще. Загребли збіжжя, заволоділи заводами, зáмками, затόками, зруйнувавши, зрівняли з землею. Захищаючи, згинули зухи. Зайди захоронювали закатованих зненацька, залпом. Здирники залишили замість злаків зелений зільник, замішаний з зеленню. Закабаливши, заодно занесли зубожіння, злидні, знищення, заґребестали заощадження. Загарбали зовсім! Зло, заподіяне зайдами, зрівнюване з землетрусами. Зведені зносини завжди згубні. Знавіснілі заброди знищили захалявні зарисовки, знать, знаних знахарів, знаменитих земляків, запоріжців, запровадили заборонені зони. Завелося-запанувало злопам’ятство, зверхність, злоба, злість, зарозумілість, злорадство. Заборони зовсім змусили замовкнути, заговорити загальнозрозумілою. Замкнені знадвору… Зрештою загострені зносини зі злочинцями зелό збіднили знедолену землю. Знову залежні. Завше залежні! Змовчати? Заперечувати? Знищити?!.
Заки зійде зоря – знудишся... Зненацька зверху зблиснула зірниця. Зоремир зачепився зором за зірку, знову зиркнув, зосередився: знак здався значеннєвим. Знакове знамення! Згинь, зимо заразна!
Зачекай, золота землице! Зродиш завітну зілúну – знайдемо знáдіб’я, зцілимося! Заполовіють злаки. Завесніє – зареве Запоріжжя, збереться з зусиллями, зупинить засилля. Зберуться завзятці, заспівувачі, заснуємо заново згуртування земляків. Зійде зоря-зоряниця! Засяє знову! Зникнуть зрештою заборони, забудуться... Зазнали збиткувань, зла, збитків, заснули, зате збудимося! Зазирнемо за завтра. Зродяться зв’язки з зарубіжжям! Знайдуться зичливі захисники. Західні землі з запорізькими з’єднаються! Збудеться заповітне! Здійсниться! Заповзято зберемо залоги, здобудемо знову. Запанує злагода. Земле згорьована, зажди! Зоремо, засіємо зерном, закосичимо. Завруниться, забуяє зелό. Збунтовані, збуджені, збурені, збудемося зайд. Звершимо заповітну забудову! Зникнуть загрози-завади! Знавці запорогіани згуртуються. Зримо: збереться знову земляцтво! Зродяться заповітні засади, заживо захоронені! Змінимося, зміцнимося! Загоїмо, заклечаємо зранені землі, змережимо, заквітчаємо зелом-зáполоччю, заспіваємо заздравиці! Зберуть згуки-заклички зірниченьок. Запанує затишок, згараздиться. Заповнимо заєва заповітним, зродимо заповідники! Запорука – згуртованість. З задумів, заповідей зродимо здобутки, здійснимо задумане. Здатися – значить згинути, зникнути. Згуртовано заявімо: забродам – заськи! Зоставайтеся здорові за заграниччям! Занадто, зело зазнали злуки з зайдами!

Заступнице земна! Змети злочинні задуми злостивців! Заступися за злиденних, зім’ятих, зломлених, знесилених, зверни зверхніх, зобач злеглих, замордованих, зроди забутих, захисти, зведи, звелич!
Запоріжці! Зрозуміймо: забаритися – загибель. Збережімо здоров’я землі! Знаю: зможемо зараяти! Зосібна? Згуртовано, злагоджено зобов’яжемося зродити заповітне. Загарцьовані – загартовані. Заквітчаєшся, землице! Зберемося, зборемося зі злом засилля, знайдемо заступництво. Зродимо звитягу, знайдемо змогу, зборимо зломізерні злидні! Зірвемо замкú – змову замовчування! Заповітна зброя задля захисту здатна, зуміє захистити землицю, знищити зло, занесене загарбницькою зграєю. Завесніє, заяріє знову знедолена земля запорізька, заспіває західноукраїнська, закарпатська. Збудеться зворушлива злука! Захід – здорове зерно! Звернемо земляків з Закерзоння, знедолених заробітчан з закордоння, з заслання, звідусіль – запоріжців... Заблагословиться! Зцілимо захоплені землі. Збудиться Звенигород, Зіньків, Звенигородка, Знам’янка… Затаєне збурення збудить запал-завзяття, зродить звичаї, заклинання, замовляння, заклики заповітного з’єднання: забуте зродити, задумане здійснити, загнане загарбниками зволити, злагоджено згуртуватися! Зріють задуми. Здійснимо запевнення: знищимо зарáзу забуття! Знищмо зáраз!

Заспівувачі – здебільшого з західних земель. Знаймо загальнолюдську залежність: залежність землі. Землею звертаємося: здіймімо знамена! Зродімо завдання, зокрема: здобуте закріпити, зміцнити, законно забезпечити зростання, зміцнення земель. Зневірі – заськи! Завадьмо засиллю! Забудьмо закон: злом за зло. Засудімо земними – запорізькими! – законами заподіяні зайдами злодіяння! Завадимо забуттю, зродимо знаттєлюбність, знавецтво – заклади знань. Залишилися здобуті завоювання – закільчиться зерня. Заповіт – залишатися зі зброєю! Згинуть злостивці! Зродимо Зеленосвяття, Зілота... Зі зворушенням згадуємо завжди знаних Залеських, Заславських, Зизаніїв, Золотаренка, Заклинського, Завадського, Заньковецьку, Зарембу, Забілих, Загребельного, Земляка, Зерова, Зощенка, Затовканюка, Зілинського, Зозуляка, Заливаху, Зінкевича... Зродимо землі звитяжців: Запороги, Зашків, Звенигород! Звернемо з застінок-запасників, золотом запишемо знатних земляків, знаних зодчих, знахарів, зільників-зелейників, зцілителів, звіздарів, злотників, законознавців, знаменитостей, звеличимо зверхників, зухів, звитяжців – заслужених, загнаних, засибірених, загиблих, зацькованих, забутих. Закінчиться зловісне змосковщення! Зазоріє знову! Заради завтрашнього – зарадимо!
Зайдам – зась!!!

(© Любов Сердунич).


середа, 1 листопада 2017 р.

Літературний листопад

Дні народження великих письменників - це завжди привід в черговий раз звернутись до їх вагомих особистостей і цікавої творчості. А для книголюбів - це ще один привід прочитати книги відомих письменників і поетів. 
3 листопада
§     135 років від дня народження Якуба Коласа (справжнє ім'я — Міцкевич Костянтин Михайлович) (1882-1956), білоруського поета.
§     130 років від дня народження Самуїла Яковича Маршака (1887-1964), російського дитячого письменника, поета, драматурга, перекладача.
§     95 років від дня народження Олексія Петровича Столбіна (1922), українського письменника, прозаїка.
4 листопада
§     130 років від дня народження Олександра Анастасійовича Грановського (також Грановський-Неприцький, псевдонім — Олександр Авратинський) (1887-1976), українського поета.
§     105 років від дня народження Віктора Іларіоновича Івченка (1912-1972), українського кінорежисера.
6 листопада
§     110 років від дня народження Семена Михайловича Жураховича (1907-1997), українського письменника.
8 листопада
§     150 років тому (1867) у Києві утворено постійний оперний театр (Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка).
9 листопада
§ День української писемності та мови
§   День преподобного Нестора-літописця.
§     120 років від дня народження Якова Дем’яновича Качури (1897-1943), українського письменника.
§     145 років від дня народження Богдана Лепкого (повне ім'я - Богдан Теодор Нестор Лепкий) (1872-1941), українського поета, прозаїка, літературознавця.
11 листопада
§     90 років від дня народження Богдана Миколайовича Бойчука (1927), поета українського зарубіжжя.
14 листопада
§     110 років від дня народження Астрід Анни Емілії Ліндгрен (швед. Astrid Anna Emilia Lindgren, дівоче прізвище Ерікссон, швед. Ericsson) (1907-2002), шведської дитячої письменниці - казкарки.
§     105 років від дня народження Андрія Самійловича Малишка (1912-1970), українського поета, перекладача, літературного критика.
17 листопада
§     95 років від дня народження Георгія Арсеновича Книша (справжнє Книшев) (1922-1997), українського письменника, поета.
§     130 років від дня народження Юрія Васильовича Шумського (Шамін) (1887-1954), українського актора, режисера.
20 листопада
§     125 років від дня народження Єміліана Романовича Грабовського (1892-1955), українського живописця і графіка.
27 листопада
§     65 років від дня народження Євгена Васильовича Білоусова (1952), українського дитячого письменника.
29 листопада
§     215 років від дня народження Вільгельма Гауффа (нім. Wilhelm Hauff )(1802-1827), німецького письменника.
§     220 років від дня народження Гаетано Доніцетті (1797-1848), італійського композитора.
30 листопада
§     70 років від дня народження Катерини Вакулівни Мотрич (1947), української письменниці.
§     350 років від дня народження Джонатана Свіфта (англ. Jonathan Swift) (1667-1745), англомовного ірландського письменника. Дні народження великих письменників - це завжди привід в черговий раз звернутись до їх вагомих особистостей і цікавої творчості. А для книголюбів - це ще один привід прочитати книги відомих письменників і поетів. 

пʼятниця, 27 жовтня 2017 р.

Подорож додому. Українська хата

Здрастуй, хато,
дитинства колиско,
Білі стіни і вікна привітні,
Я вклоняюсь тобі низько-низько,
Найрідніший куточок у світі.
Від усього віє теплом і здається, що саме тут оселилась душа України.
Чиї долі берегли вишиті з любов’ю та надіями рушники?
Кого поїли дівчата молоком з цих глечиків?
Які казки були розказані біля печі зимовими вечорами?
Кому світилка освітлювала шлях кохання цією зеленою свічкою?
Можливість помандрувати крізь час, по-новому поглянути на побут українців ми отримали в музеї-садибі «Українська хата». Таку можливість нам надали сестри Галина та Надія Романчуки із маленького поліського села Савлуки Малинського району.
А поїхали ми туди не випадково. В рамках народознавчої роботи бібліотек до дня народження Василя Скуратівського, ім’я якого носить наша районна бібліотека, ми кожного року проводимо серед бібліотекарів району народознавчі конкурси. Ми збирали легенди, краєзнавчі перлинки, робили Дідухи, створювали Дерева Роду.
 Цього року ми провели народознавче коло «Чим багата українська хата». Кожна річ розглядається не лише як ужитковий предмет, а як частина гармонійного мікросвіту – хати. Уважний погляд на звичайні домашні предмети дає можливість заглибитися у світ прадавніх знань, можливо навчитися чомусь у пращурів. Адже їх знання не мали наукового підґрунтя, вони базувалися на природі, й гармонійному співіснуванні з нею. Тому їх сила була набагато більшою й міцнішою.
Хата – не просто дім в якому проживала сім’я, це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та помирали. Так повелося, що для українців побудувати дім означало не лише викласти стіни, а й створити місце для родового гнізда, народити, виростити та виховати в ньому дітей, добрими, працьовитими та віруючими. 
Українська хата – це невід’ємна частка нашої давньої культури. Хата назавжди стала взірцем естетичних вподобань українців.
Тож знайомимось з колискою нашого роду – українською хатою.
От чи знали ви, наприклад, що найголовніша річ у хаті –це піч. Приготування їжі то взагалі не головна ознака печі. Піч – це мати, це Берегиня родинного вогнища, це тепло, і затишок, і спочинок, і лікарня, а якщо гарно змайстрована і розмальована – тоді і насолода для ока.
А колискові пісні? Ви думаєте, що мама співала їх тільки для того, щоб заснула її дитинка?
Колись не даремно говорили, що виховання людини починається з колискових пісень. Колискові - найдавніші пісні людства, що володіють величезною силою навіювання. Наші предки надавали колисковим містичне значення. Для кожного немовляти колискова була своя - її при народженні складала мати. Потім ця пісня все життя була її оберегом. Відсутність музичних здібностей у мами - не привід відмовляти дитині в колискових піснях. Дитині не важливо, чи є у мами слух, гарний чи є у неї голос. Йому важливо в перші дні свого життя бачити добре обличчя, чути плавну розмірну мову, відчувати любов, ласку й ніжність мами. Спів мами цілющий для малюка. Саме материнська пісня несе дитині здоров'я і спокій. Малюк ще не знає мови, не розуміє слів, але слухаючи колискову, він заспокоюється. Це перша в його житті музика. Вона сприймається малюком з магічною силою, тому що виходить від самої рідної, найдорожчої людини - матері. Під час виконання колискової своїй дитині мама розповідає про сьогодення і придумує для нього прекрасне майбутнє ... Ритм колискової пісні співвіднесений з ритмом дихання і серцебиття матері і дитини, відіграє важливу роль у їх душевному єднанні.
Колискові - перші уроки рідної мови. Поступово звикаючи до повторюваних інтонацій, дитина починає розрізняти окремі слова, що допомагає їй оволодіти мовою, розуміти її зміст. З колисковою піснею дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, птахів, предмети і початкові уявлення про життя.
«Материнські» пісні можна вважати першоджерелом духовності, моральності, чемності, чесності. Це перші поетичні та музичні твори, до яких долучається малюк. Непомітне введення у світ мистецтва через колискову, поза сумнівом, формує у дітей любов до української культури, народного мистецтва.
Крім того в колискових піснях затверджується вища цінність займаного дитиною місця, тому що для повноцінного розвитку дитини важливо затвердитися в тому, що місце, займане його "Я" в цьому світі - найкраще, його мама - найкраща, а будинок - найрідніший. Крім усвідомлення власного "Я" колискова пісня знайомить дитину з простором навколишнього світу, цей простір вибудовується навколо дитини, як би протиставляючи теплоту, захищеність будинку небезпекам зовнішнього світу.
Ніжність, ласку, сердечність, задушевність, розслаблення, заспокоєння несуть колискові пісні, вони знімають тривожність, збудження. Колискова - це як би материнські руки, зімкнуті навколо дитини, які не допускають проникнення зла.
Від того які пісні співала дитині мама, і чи співала взагалі, залежить характер маленької людини, його фізичне здоров'я, ступінь розвитку, і ще багато чого…
А яку філософію несе в собі дитяча колиска?..
А рушники. Здається про що, а про рушники ми знаємо все. Але це тільки здається. Ми стільки ногового почули про рушники!
А що таїть в собі українська хустка?
А якими оберегами були жіночі прикраси?
Що ховала в собі дівоча скриня?
Який сакральний зміст несуть ляльки-мотанки?
А яке найсвятіше місце в українській хаті?
А яку функцію виконував поріг, що таке сволок, долівка, призьба, мисник?
А чому вікна і двері зазвичай фарбували у синій колір?
А які традиції пов’язані з будівництвом хати?
А інформація про традиційні українські страви підкріплювалась самими стравами.
А як відпочивали українці? Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці!
Відповіді на всі ці питання ми отримали від бібліотекарів району-учасників нородознавчого кола «Чим багата українська хата». Враження від заходу чудові, це і щире захоплення, і здивування, і сміх, і сльози.
Хочеться сказати українцям: пам'ятайте своє коріння, виховуйте у молоді почуття патріотизму, любові до народних духовних джерел. Не цурайтеся своїх коренів, своїх традицій, своєї мови, своїх пісень. І тоді не розірветься зв'язок поколінь, і буде жити Україна. Разом із пам'яттю до нас повертається національна гідність, гордість і сила... 

Світлини із заходу:






























четвер, 26 жовтня 2017 р.

«Малинщина моя – Берегине моя».

25 жовтня в день народження Василя Скуратівського, як завжди, ми підвели підсумок щорічного районного  огляду-конкурсу  народознавчої роботи  в бібліотеках району ім.Василя Скуратівського  «Малинщина моя – Берегине моя», який  проводиться з метою посилення ролі бібліотек, як народознавчих центрів, які репрезентують народні звичаї, традиції, обряди, вірування, мораль і філософію.
В цьому році, вивчивши та оцінивши роботу бібліотек, переможцем  - визначили  Пиріжківську сільську бібліотеку, завідуюча бібліотекою Ірина Василенко.
































Робта Biblio APT майстерні Пиріжківської сільської бібліотеки


Інформація про роботу бібліотеки далі: