Літературний карнавал

Секрет нашої професії не тільки в тому, щоб працювати з книгою і читачем. Кожен з нас в душі поет, артист і взагалі творча людина. Приклад тому наш бібліотечний карнавал. Він розкрив кожного з нас з іншого боку і наші читачі з подивом  і захопленням впізнавали в героях  своїх бібліотекарів.

   

                                            Літературний карнавал

Шановні друзі!

Зараз ми розпочнемо другу частину нашого свята, яка має назву

«Літературний карнавал»,

адже бібліотекар, крім своїх основних якостей має бути ще й актором, поетом, артистом, гумористом.

Відкриває карнавал акторська група районної бібліотеки.

Звучить східна мелодія. Гарем турецького султана Сулеймана.

Виходить султан та його мати Валіде, в шовкових, шитих золотом одежах.

 Вони сідають та трон, все покрито шовками та турецькими килимами.

Валіде:  Не гнітись, мій синочку. Поглянь, який гарний світ навколо  тебе, яке високе чисте небо, як посміхаючись ласкає тебе сонце. Чому ти радієш новому дню? А може тебе звеселить циганка.

/Виходить циганка і виконує циганський танець/

Султан і далі сидить насуплений.

Валіде: можливо тебе розвеселять полонянки. Он привезли дівчат з України – найкрасивіших у світі. Може вибереш собі одну із них?

/яничари виводять полонянок/

Султан : (Зневажливо) Ох, уже мені ці красуні...

Циганка: Позолоти, Сулеймане, ручку не скупись, скажу тобі, хто дружиною стане, народить сина тобі і серце заспокоїть.

Валіде_:_3ачекай. чорнявко люба, он і дівчат ведуть.

(Два яничари ведуть зв’язаних мотузкою дівчат. Одну випускають)

Валіде : Подивись, мій султане, яка чарівна дівчина, ба ні, хутчій як панна і руки білі і убрана по-панські. І очі в неї тепер зелені, а були як небо сині. О і тепер вже знову сиві, як тая хмара, та ні здається чорні, чи може карі... така дивна.

Мавка:  О вербо, матінко кохана

Спаси мене ти від султана Сулеймана

Від страшної неволі захисти.

Любов до Лукаша я можу лиш нести,

Його сопілку слухати я маю,                            .

Що слух ласкає і серденько крає,

Султану Сулейману повік коритись я не стану.

Циганка: О ні! Не дивись на ту постать тендітну, не вдивляйся в ті очі блакитні. Неземна вона, не твоя вона, вона тебе звабить, забере в полон твою татарську душу. Ось і карта каже - відхрестися. Мене послухай. Не твоя вона доля. - Доволі!

(Яничари забирають Мавку і випихають слідуючу дівчину)

     Валіде : Ось глянь. Іще одна красуня, що білолиця, що красива, що
розумна, моторна і до вього діла дотепна. А яке у неї добре серце, як
вона поважае матір свою, шанує, старших від себе, а яка вона трудяща,
яка розумниця, золото - не дівка.          

Наталка: (І.Котляревський "Наталка-Полтавка." Звучить мелодія "Віють вітри, віють буйні...")

Я покорюся волі божій, за першого жениха піду заміж, перенесу своє горе, забуду Петра і ніколи плакати не буду. Скреплю своє серце, перестану журитися, осушу свої сльози і буду весела. Женихи, яким я відказала - більше не прив’яжуться. Возному так відрізала, що мусить одчепитися, більше здасться, немає на приміті.А там – ох…

І як його одчепитися від отого султана, що Туреччиною манить, лишенько моє . Щоб я та поміняла своє кохання на килими турецькії, на розкіш ? Не будь тому ніколи, чуєш великий Султане. Немає нікого в світі милішого від Петра мого.

Не бачити тобі покори моєї, краще вже вмру на цій землі турецькій, аніж невільницею стану.

(Ячири забирають Наталку i випускають слідуючу)

Валіде: А ось іще одна. Поглянь,  сину - може твоя. Стоїть як та цариця i блискае своїми  чорними очима.

Оксана:   (М.Гоголь «Ніч перед Різдвом»)

Что людям вздумалось расславлять, будто я хороша ? Лгут люди, я совсем не хороша. Разве черные брови и очи мои так хороши - что равных им нет на свете? Что хорошего в этом носе? и в устах? и в губах? Будто хороши мои косы? Я вижу теперь, что я совсем не хороша.

Нет! Хороша я! Ах, как хороша! Чудо! Какую радость принесу я тому, кому буду женою! Как будет любоваться мной муж! - Ты слышишь, султан Сулейман? Никогда не быть тебе мужем моим, хоть и достанешь мне царицины черевички - всеравно не выйду за тебя замуж.

Циганка: Ось карта каже, що ця гордячка Toбі не потрібна, вона сама не знає чого хоче.

(Яничари забирають Оксану i виводять іншу дівчину)

Валиде:  Та годі тo6i, гадалко, зупинись. Он, сину, глянь, яка панночка, i не з бідних, i з манерами; одне слово - освідчена, аж три місяці у Киеві на Подолі у naнcioнi вчилася.

Проня Прокоповна.    (М.Сгарицький "За двома зайиями")

Мадам, марси за компліман!

Аж не стямлюся от радости , що таки, хвалите бога, діждалася свого часу.  а який же гарний жених ! Сиділа, сиділа та за те ж висиділа. Образований, модний, душка - чисто, як огірочок, дарма шо турок, зате багатющий - мамо!!!

Я як улюбована ! Аж горить у мене все всередині, а серце -тьох, тьох, тьох ... Не знаю, як доживу до момента, як пригорну. Ой як подумаю, коли б скоріш!

(закриває очі  рукою, підходить до Султана, обнімає його, а він не ворухнеться - як скеля)

Проня до залу:

Не пойму. Воно й справді турок. Щоб до такої мадам – ні прівета, ні улибки.

Боженько! Та чи усе на місці? Чи ж доладу?  І талія на місці, усе по-модньому,  по-хранцузькому.

А то! Всеодно заздрити вci будуть. А я з ним під ручку та на всіх тільки пхе, пхе, пхе. А шлейфом шелесь, шелесь. Та в Typцiї такою панею буду, та все по-модньому, по-турецькому.

(Пішла вихилясом по залу. Султан із люттю тупає ногою.)

Циганка: Не хвилюйся наша радість, не варта вона того. Ось краще глянемо на карти.

(Яничари забирають Прокю Прокоповну і випускаюгь слідуючу дівчину)

Валіде:     Май спокій, сину, любий. Краше поглянь на цю владну молодицю. Бона вміє причаровувати до себе всіх козаків, вклоняючись кожному, а кожен думає, шо лиш йому. Чорт – не жінка ! Із перчиною.

Солоха: (М.Гоголь "Ніч перед різдвом")

( На фоні веселої української мелодії виходить Солоха з мішком за плечима, пританцьовуючи)

Мене, Солоху - у неволю ? До султана ? У гарем ? А чи не забагато це ? Я сама мала владу над чоловіками, я вибирала кого захочу і було їх у мене, як отих бубликів у крамниці, хоч на грушу вішай. Це я їх у мішки спихала, в скринях кованих хранила.

А тепер у неволю. О ні ! Ось іще один міх є. Що не влізеш ?
Нагуляв жиру на невільницькій силі. Не бачити тобі мене у своїм гаремі. Іч, розпусник, ждеш покори, краще загину, аніж скорюся .

                                                                                  

( Трясе мішком біля султана. Султан посилає лютий погляд)

Циганка: Бачиш, шо воно за штука ! Каже моя карта, що від неї віє всяке зло. Вража баба - гони її непокірну геть від себе.

/ Яничари хватають Солоху і випускають іншу жінку/

Валіде: Не хвилюйся, сину, бережи себе. Можливо цю красуню ти вподобаєш ? Вона гарна, смілива, завзята.

Одарка:  (П.Гулах-Артемовський "Запорожець за Дунаєм'')

               /на фоні музики із опери "Запорожець за Дунаєм"/

В гаремі музика гримить,                   

Султан себе там веселить.

 У нього серця доброго немає.

 По черзі він з жінками спить.

/ Співає /      Зачекай же, вражий сину,

                    Зупинися хоч на мить –

                    Не заманиш до гарему

                    Тобі Одарка не змовчить.

Ти гуляєш дні і ночі

А я вільна і одна.

Тебе не хочуть бачить очі.

Не хочуть бути з тобою й дня.

       Зачекай же, сину вражий.

      Зупинись хоч на мить.

      І нехай же люди знають.

     Що Одарка не змовчить !!!

      Циганка:  Не вважай на неї, тобі потрібна така, щоб розділила з тобою все твоє життя, а ця нахабна і криклива. Ось подиви­мось , що скаже карта.

(Яничари забирають Одарку і випускають останню дівчину)

Валіде:     Подивись, сину, на цю дівчину, з ніжними і милим обличчям, синіми розумними очима, затіненими чорними довгими віями. А яке в неї гарне волосся, золотими хвилями спадає аж до пояса.

Роксолана:  Нічого святішого у мене немас від рідної України-неньки.

У нас гори високії, у нас води - медовії, у нас травоньки шовковії, у нас дівчата в злоті ходять.

Будь по- твоєму. Все стерплю аби більш ніхто не втратив до турецького полону, не зазнав поневірянь на землі чужинській.

(до залу)  Стану вірною дружиною султану, лиш би не краяв своїми нашестями моєї України.

(до султана) Звільняй султан  Сулейман всіх невільниць, стану тобі дружиною, розділю з тобою життя своє.

/Султан помахом руки звільняє полонянок, підходить до Роксолани і кладе на її плече шовкову хустину/

Циганка: Все вірно, султане. Це -  твоя доля.

                 Ця проста дівчина з України стане згодом володаркою Сходу.

/Всі учасники підходять до Султана і Роксолани,  а циганка продовжує:/

Дорогі друзі! Тож давайте піднімемо свої келихи за наше вільнолюбиве українське жіноцтво, за наших талановитих українських письменників, які створили ці образи, за нашу велику українську літературу, за жінок, які популяризують її - за нас,   бібліотекарів !