Джерела "Посвіту"

 

 «Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети» - 

ці слова Євгена Маланюка прийшли на пам’ять на вчорашній зустрічі місцевих поетів, членів літературної студії «Посвіт», присвяченій Всесвітньому дню поезії.                        

     

                                         Що таке поезія?
                                         Це – мука:
                                         Підступає, множиться, болить.
                                         Іноді візьме тебе за руку,
                                         Іноді відпустить і мовчить.

                                         Що таке поезія?
                                         Це – свято:
                                         Грає в тобі музикою слів,
                                         Молодечо, радісно, крилато
                                         Викресає іскру з почуттів.

                                         Що таке поезія?
                                         Це – совість:
                                         Бо коли несила говорить,
                                         То вона заплаче… І говорить,
                                         І сльозою кожною бринить.

                                         Що таке поезія?
                                         Це – проза,
                                         Що до рими пнеться в лабіринт.
                                         Вулканічна лава, що морозить.
                                         Жар вогню, що в спеку холодить.

                                         Що таке поезія?
                                         Молитва.
                                         Звернення до Бога і людей.
                                         Це - любові невимовне світло,
                                         Що до Тебе крізь цю ніч веде.

Це була зустріч колег по перу, друзів по духу.

Сьогодні, коли намагаєшся осмислити, підсумувати набуток малинських літераторів, можна сказати, що робота була немарною. Авторами книг, виданих у Малині, Житомирі, Києві є Василь Сташук, Євген Грищенко, Олександр Крохун, Валерій Лісовський, Ольга Гура, Людмила Морар, Микола Скуратівський, Віктор Михайленко, збірка поезій поетес Малинщини «Калинові світанки».

Нині в Малині працює потужне, перспективне літературно-мистецьке об’єднання «Посвіт» імені І.Огієнка, яке має немало талантів.

 Досить респектабельно заявила про себе Людмила Морар, її вірші достатньо представлені для всеукраїнського читача у збірнику дитячої поезії «Сонячна Мальвія». Поезія Ольги Гури засвідчує, що в поезію прийшла поетеса філософського спрямування. У класичному  ключі пише Наталя Дідківська. Її вірші позначені тонким ліризмом і болем відвертої душі. Шукає свого неповторного слова і часто знаходить його у високому метафоричних розгорнутих  образів Сергій Дехтяренко. М’яким гумором, відчуттям дитячої душі, позначені вірші Світлани Дідківської, доньки незабутнього Євгена Грищенка. Відчувається безпосередність і сила ніжного слова у поезіях Тамари Кучерук, Марії Василенко, Людмили Дідківської. Окремо хочеться сказати про ужинок прозаїків(дарма, що в день поезії). Цілком зріло звучать оповідання і окремі вірші Миколи Скуратівського. Є що показати людям і Миколі Проданчуку, якому небайдуже, як ми живемо і куди ми йдемо.

Ну і звичайно, наш метр Василь Сташук – член Національної Спілки письменників України, поет, прозаїк, автор багатьох збірок поезії, есеїв «Те, що минуло, не минає», трилогії «Останній лелека», роману «Западня для Івана Денисовича», лауреат Всеукраїнської премії імені І.Огієнка. Ми знаємо Василя Федоровича, як поета, котрий у своїх віршах прагне осмислити вічні запитання: хто ми? куди прийшли? І куди нам далі йти? Цій темі Василь Сташук залишився вірним і у своєму новому романі «Западня для Івана Денисовича». Автор показує, як на тлі сьогоднішнього бездоріжжя деградує людська совість і честь.

Відрадно, що з’являється талановита молодь. Неординарний, харизматичний, небайдужий до навколишнього  Захар Михайленко. До Грищенко Тетяни та Коваль Марини вірші прийшли, як приходить перша любов – тихо і несміло – заглянула в душу, що стрепенулася і озвалася першими поетичними рядками.

Зібралися поети, щоб розказати людям проте, що вони відчувають зазвичай і самі, але переповісти словами цього не можуть. Для цього й існують поезія й поети, щоб допомогти ближнім назвати те, чому й назви інколи немає…

Рішення про встановлення Всесвітнього дня поезії було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про  поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані.