7 травня 2013 13:00 с. Ворсівка в декількох кілометрах
від Малина. Військово-історична
реконструкція "Рубіж
мужності 1943".
Відтворені
важкі оборонні бої 60-ї армії генерал-лейтенанта Черняховського.
Це любителям військової реконструкції показали, як у сорок третьому - радянська армія обороняла підступи до Києва від гітлерівців.
Тоді режисером було саме життя. У листопаді сорок третього червоноармійці визволили Київ і погнали німців за Житомир. Гітлерівці пішли на контрудар - стягнули сотні танків. Але сили після Києва були на межі. Наскільки важким був тоді бій - говорять цифри. Тут знищили понад триста п'ятдесят німецьких танків.
Це любителям військової реконструкції показали, як у сорок третьому - радянська армія обороняла підступи до Києва від гітлерівців.
Тоді режисером було саме життя. У листопаді сорок третього червоноармійці визволили Київ і погнали німців за Житомир. Гітлерівці пішли на контрудар - стягнули сотні танків. Але сили після Києва були на межі. Наскільки важким був тоді бій - говорять цифри. Тут знищили понад триста п'ятдесят німецьких танків.
Їх залишилося тільки
четверо. Тих, хто
своїми очима бачив, як у Ворсівку зайшли танки.
Микола Прокопенко, очевидець бою під Ворсівкою.
- Я бачив навіть ті танки, які були пофарбовані в жовтий колір. Коли він (Гітлер) вирішив любою ціною заволодіти Києвом, то він з Африки знімає танкову дивізію и не встигає їх перефарбувати.
Роман Слободянюк, учасник реконструкції:
- Бабуся нашого товариша розповідала - коли німець дізнався, що їх перекидають під Ворсівку, він сказав - Вор-сов-ка і схопився за голову. Він знав - звідси вони вже не повернуться.
Брязкіт танкових гусениць - немов відгомін боїв сімдесятирічної давності. Стріляти в спину нам сьогодні ніхто не буде. І тому відчути все, що довелося радянським солдатам - неможливо. Але навіть так, не насправді, страшно. По спині пробігає холодок.
Радянські солдати, як і належить, перемогли. Але цей бій свого роду урок історії для молоді - що ж таке війна.
І спогади для ветеранів. Скільки тоді загинуло радянських солдатів і не злічити. Але для очевидців ці місця назавжди залишаться рубежем мужності.
Микола Прокопенко, очевидець бою під Ворсівкою.
- Я бачив навіть ті танки, які були пофарбовані в жовтий колір. Коли він (Гітлер) вирішив любою ціною заволодіти Києвом, то він з Африки знімає танкову дивізію и не встигає їх перефарбувати.
Роман Слободянюк, учасник реконструкції:
- Бабуся нашого товариша розповідала - коли німець дізнався, що їх перекидають під Ворсівку, він сказав - Вор-сов-ка і схопився за голову. Він знав - звідси вони вже не повернуться.
Брязкіт танкових гусениць - немов відгомін боїв сімдесятирічної давності. Стріляти в спину нам сьогодні ніхто не буде. І тому відчути все, що довелося радянським солдатам - неможливо. Але навіть так, не насправді, страшно. По спині пробігає холодок.
Радянські солдати, як і належить, перемогли. Але цей бій свого роду урок історії для молоді - що ж таке війна.
І спогади для ветеранів. Скільки тоді загинуло радянських солдатів і не злічити. Але для очевидців ці місця назавжди залишаться рубежем мужності.
Гарно відтворені події-дійсно уроки для молодого покоління.Потрібно пам"ятати про тих,хто завойовув нам мир.Спасибі за фото,ніби побувала там.
ВідповістиВидалити