Засвітилося в бібліотеці "Свічадо"

Я вбираю щиро, радо

 Все веселе і сумне;

 Вся душа моя свічадо

Одворотне й чарівне

 (Г.Чупринка)

В день художника у літературно-мистецькому залі нашої бібліотеки  яблуку ніде було впасти. А зібрала цих творчих людей цікава подія. Презентували створення місцевого творчого об’єднання митців та аматорів «Свічадо» та презентували виставку творчих робіт учасників. Чому саме – «Свічадо»? Розглядали різні назви для об’єднання. Слово “свічадо” в українській мові має два значення – свічник і дзеркало. Отже, з одного боку, означає світло, символ правди, а з іншого боку люстро, котре цю правду відображує. І саме таким віддзеркаленням має бути Свічадо. У багатьох серцях обізвалося це слово і відчули, що у самій красі слова «свічадо» є щось утаємничене. Це не просто дзеркало, яке висить і відбиває. “Свічадо” збирає, відображає і втілює, воно, дійсно, несе красу і світлу енергетику: свіча до свічі – це символ незгасних наших мрій-бажань , нашого єднання,  нашої самостверджувальної віри.

Тепло, цікаво, зворушливо і захоплююче відсвяткували учасники творчого об’єднання своє народження.

    Не в’яне полум’я свічі

    горить до віку

    і не догоряє.

    В багрянім полум’ї

    молитви і мечі,

    і згублені стежки

    до втраченого раю...

    Не в’яне полум’я великого Вогню

    під образами світлої надії.

    Святий вогонь

    полон єднає і борню

    і тих,

    що поки осторонь німіють...

    Не в’яне полум’я пожеж,

    згорає вчора

    й завтра порождає.

    І над усім вогнем

    завзята кришталева креш

    і пісня,

    що одвіку не змовкає...