«Дідух – життєдайний символ українців»

Ще одним цікавим народознавчим конкурсом серед бібліотекарів району став конкурс «Дідух – життєдайний символ українців», на виготовлення найкращого Дідуха. Наш Дідух є універсальним українським символом з часів Трипільської цивілізації, який містично поєднує і мертвих і живих і ненароджених в одну велику українську націю. Впровадження Дідуха в українському суспільстві, який щоденно оберігає родину та оселю від зла, засвідчуватиме естетичний смак та неповторний національний шарм сучасних українців на їх робочих місцях, плекатиме патріотизм в навчальних закладах, вітатиме молодят у шлюбі, освячуватиме новонароджених. Дідух є традиційною частиною українського Різдва, який привносив в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали «Дідух в хату – біда з хати».

Щоб зробити Дідух, бібліотекарі переглянули чимало інформації про звичаї, традиції, обереги, вчилися самі робити Дідух, щоб на наступний рік разом зі своїми читачами заготовити жито і виготовляти разом цей символ. Адже

                      «Те, що я чую, я забуваю,

                        Те, що я бачу, я пам'ятаю,

                        А те, що я роблю, я розумію».

Я сама не очікувала наскільки цікаво пройде цей конкурс. Кожен Дідух був особливий. Кожен бібліотекар по своєму представляв свого Дідуха. Розповідали які бувають Дідухи,  про давні українські традиції і звичаї пов’язані з Дідухом, про його значення для сім’ї, родини, нації. Старші бібліотекарі згадували, як у їх сім’ях виговляли Дідух. Як ходили з бабусями на ниву за обжинковим снопом, приносили до хати, в’язали Дідух, а перед Різдвом увечері заносили до хати. Цей конкурс перетворився на щире і щемливе родинне свято. Звичайно визначали і переможців, вручали Дипломи і в нагороду книгу Володимира Лиса «Із сонцем за плечима».

А це наші Дідухи: