«Вона в віки майбутні йти повинна».

Чистий промінь Лесиного слова звучав у день 145-го ювілею видатної української поетеси, геніальної дочки українського народу Лесі Українки в Малинівській сільській бібліотеці.  Життя Лесі Українки – це промінь з темряви, що кличе до світла. Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси Лесі Українки, образ ніжний і чистий, інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Сама постать Лесі має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби.

Ми пишаємося тим, що на теренах нашої області народилася геніальна дочка українського народу – Леся Українка.

Бібліотекар Алла Котлубовська презентувала своїм читачам книжкову виставку-портрет: «Синьоока Мавка Полісся», де розповіла про родовідне древо Л.Українки.

Цікавою і змістовною була віртуальна краєзнавча подорож : «Хто б поета хотів збагнути – мусить в край його прибути» до музею садиби Косачів. Адже нещодавно бібліотекарі району відвідали історичне місто Новоград-Волинський  і побували в музеї – будинку Л.Українки. Тому бібліотекар розповідала своїм читачам про екскурсію, яку провела завідувачка літературно-меморіального музею Лесі України В.О.Римська, та поділилася з читачами своїм враженням про побачене та почуте. В кожній кімнаті ми бачимо особисті речі Лесі: письмовий стіл, книги, фотографії родини.

В музеї родини Косачів дивлячись на фортепіано, було відчуття ніби зараз увійде Леся і особисто заграє Шопена, Бетховена, Вагнера. Все це на довго залишається в пам’яті, про нашу славну Лесю. Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, ім’я якої – Леся Українка.

Світ дитинства – це світ найчистіших та найяскравіших емоцій. Дитина бачить навколишнє набагато виразніше – кожна найдрібніша травинка, маленький листочок, пухка хмаринка, - усе це здається невимовно прекрасним.

У колі таких почуттів, власне, й зростала маленька Леся – атмосфера у родині Косачів сприяла формуванню чуттєвої душі, високо освіченої особистості. Про навчання своїх дітей О.Пчілка у листах писала: «В дітей мені хотілося перелити всю душу й думки – і з певністю можу сказати, що це мені вдалося».

Чарівний вогонь поезії нев’янучими квітами вплели у вінок шани славній землячці члени бібліотечного клубу «Чомучка».  Провели конкурс юних декламаторів: «Слово твоє невмируще в віках» читці: Аліна Львова, Галина Кульхова, Настя Пономаренко, Софія Ковальчук, Люда Шафаренко, Іванна Немерицька.

 

 

 

Л.Українка понад усе на світі любила Україну, справжню, її Україну. Вона мріяла, щоб вона стала вільною. Леся Українка навчила нас любити і шанувати своє походження, свою державу, свій народ. Леся була великим патріотом своєї Неньки – України, вона вболівала за її долю,  особливо за її майбутнє. У вінок слави Лесі Українки були вплетені не тільки вірші, а й пісні. Подарунком для нашої поетеси  став пісенний колаж: «Я і є Ненька – Україна», який діти присвятили нашій рідній Україні. 

 

З цікавістю провели  вікторину: «Життя сповнене творчістю».