Ти - солдат! Ти - України вірний син!

Саме їм — вірним Синам України, захисникам, поборникам миру — був присвячений захід, що пройшов у Йосипівській бібліотеці, присвячений захисникам України, воїнам АТО.

Почали захід, аби сьогодні щиро, родинно, об’єднати свої думки і почуття навколо такого важливого і надзвичайно актуального в теперішній час поняття «Захисник своєї землі - солдат України».

        Стоячи, під гучні, подібні до стукоту серця, аплодисменти, зал зустрічав своїх героїчних земляків — бійців-учасників антитерористичної операції: Андрій Никончук, Роман Никончук, Олександр Гринік. Їх на території сільської ради – одинадцять. Звичайно, не всі змогли прийти. Стоячи, вітали кожну згадку про українського воїна, кожну військову нагороду.

    

 

  Андрій Никончук більше року знаходився в зоні АТО. Воював на Маріупольському напрямку у складі 36 бригади морської піхоти на посаді командира танка Т-69. Нагороджений грамотою за відвагу. 

Його брат Роман Никончук в зоні АТО був оператором-навідником, тримав оборону смт.Новобахмутівка та смт.Калиново за 30 км. Від Донецька. Нагороджений двома грамотами.

 Олександр Гринік був мобілізований в зону АТО у складі 56 мотопіхотної окремої танкової бригади. Водієм танка тримав позиції біля смт.Гнутово та смт.Камінтерново на Маріупольському напрямку. Це його бойовий прапор висить зараз у бібліотеці, як приклад мужності, героїзму, патріотизму українських воїнів.

        Сьогодні багато дружин, дітей зовсім інакше вітають своїх захисників, і з трепетом в серці кажуть - я чекала тебе з війни.

     А як чекали своїх синів матері… На зустрічі були присутні мами воїнів.  

 Серед них мама Олександра Сологуба. Коли на схід нашої країни прийшла війна, Олександр одним з перших, ще 29 березня 2014 року був мобілізований до 72-окремої моторизованої бригади. Брав участь у звільненні міста Слов’янськ. Майже три місяці стояв на захисті Донецького аеропорту. Отримав поранення, був контужений. За проявлену мужність був нагороджений медалями «Медаль за оборону Донецького аеропорту» та «Медаль за участь в АТО».

       Слів тут замало. Низький уклін синам за мужність, а матерям - за таких синів.

Поезії, що славлять подвиги, щирі слова всезагальної вдячності від сільського голови, бібліотекаря лунали на адресу воїнів і відбивались у бурхливих щирих оплесках.

      Сьогодні, в цей нелегкий час для нас і нашої країни приємно бачити і усвідомлювати, що в нас є майбутнє, що ми всі були, є й будемо патріотами своєї держави. 

І Україна буде завжди, коли у неї є такі сини!