«Одвічна висота слова»

З далеких вікових сутінків до найбільших реліквій українського народу належить Слово. Саме завдяки йому ми спілкуємося, закарбовуємо свої думки, а художня сила його – просто вражаюча. Шириться творчий дух і поліським довкіллям, міцніє, згуртовується.
Сьогодні у нас з`явилася прекрасна нагода вкотре переконатися в цьому, аби шанобливо вклонитися сивочолому Словові, надихатись цілющим повітрям щирого спілкування. Ми запрошуємо гостей бібліотеки на презентацію альманаху літературно-мистецького об’єднання «Посвіт» 

«Одвічна висота слова».

 Укладачем альманаху є Богдан Лісовський. Він ініціював написання листа до Малинської районної ради з проханням виділити кошти на видання книги у рамках районної програми «Забезпечення представницьких витрат, відкритості діяльності Малинської РДА та інформаційного розвитку району». Враховуючи відзначення двох важливих у житті українців дат - 25-річчя з дня проголошення незалежності України та 30-річчя з дня трагічної аварії на Чорнобильській АЕС,а також потужну плеяду закоханих у поетичне слово земляків, Малинська районна рада та райдержадміністрація вирішили 
 виділити кошти на видання книги.

Альманах складається з кількох розділів:
- Перший присвячений 25-річчю незалежності України;
- Другий 30-річчю Чорнобильської трагедії;
- Ще один розділ має назву «Проби пера», де надруковані перші поезії молодих авторів;
- Наступний розділ присвячений прозі. І представлений він оповіданнями і новелами Богдана Лісовського, якого , до речі, ми раніше знали тільки як журналіста.
- Останній розділ присвячений краєзнавчим розвідкам Василя Тимошенка.
Ось такий весняний книжковий подарунок отримали наші бібліотеки. Взагалі весна - чудова пора коли прокидається природа, розквітають наші жінки. Весна – це пора жінок.
Але сьогодні ми запросили на презентацію нової книги саме чоловіків. Адже це вони в найтяжчі хвилини захищали і захищають свою країну, свою сім’ю, майбутнє своїх дітей. Це вони добровольцями йшли боронити свою країну.
Це їхні благородні і великі серця вміли кохати, пестити, присвячувати коханим найтепліші і найніжніші слова.

Серед гостей-поетів були:

-  ліричний Сергій Дехтяренко.

Вже багато років наш читач, а головне – талановитий поет, з ніжною, рахманною, ранимою душею.
Сергій Петрович має одну таку приємну особливість. Йому завжди по дорозі в бібліотеку, а відвідує її майже щосереди, приходить натхнення. Він з порогу прохає листок паперу і записує нову поезію, яка народилася по дорозі в бібліотеку.
 Ми стаємо першими слухачами.

Яка то серцю втіха, коли з поетичного багатоголосся почуєш слово, рідне і близьке твоїй душі, що зануртує свіжістю почуттів. Саме це відчуваєш, читаючи поезії Сергія Дехтяренка, який шукає і часто знаходить таке слово, від якого світлішаєш і добрішаєш душею. Хіба не зрадієш, коли прочитаєш:

У вікнах мальви похапцем

Дрімоту хмар полощуть –

І чути, як у шльопанцях

По стежці чапа дощик.

Головне кредо неспокійного життя Сергія Петровича – любити землю, людей, велику українську родину, шанувати матір і Слово.

 - патріотичний Володимир Канюка.

Володимир Юрійович корінний малинчанин. Виріс серед поліської природи, серед гарних, працьовитих і щирих людей. Для нього слова: Батьківщина і Україна – це не пусті слова. Це слова наповнені глибоким змістом. По суті вони символізують для нього зміст буття, як людини.Володимир Юрійович займає активну життєву позицію. Він учасник революції гідності, член ГО «Всеукраїнське об’єднання «Легіон честі». Займаючи активну громадянську позицію та будучи справжнім патріотом Володимир Юрійович все це переніс у рядки своєї поезії. Саме тому, можливо, вона запала в душу кожному, хто читав її. Володимир Юрійович  веде дуже наповнене творче життя. Бере участь у різноманітних фестивалях, заходах, записує пісні. «Гімн патріотів» та "Соколята" ви сьогодні почуєте.

 - харизматичний, неймовірно талановитий Віктор Михайленко.

Представити  Віктора Івановича  не просто. Адже Віктор Іванович Михайленко – це цілий фонтан - фантастичного таланту, незвичайної харизми, акторської та режисерської майстерності, невичерпної енергії.

Вірші Віктора Михайленка, педагога-організатора школи-ліцею №1, можна сказати ніде не публікувалися. Але його поезія у його ж виконанні не раз звучала зі сцени: шкільної, районної, обласної - він захоплював і підкоряв зал – що глибиною і силою думки, що виконавською майстерністю, що незаперечною харизмою.

Вірші Віктора Михайленка, педагога-організатора школи-ліцею №1, можна сказати ніде не публікувалися. Але його поезія у його ж виконанні не раз звучала зі сцени: шкільної, районної, обласної - він захоплював і підкоряв зал – що глибиною і силою думки, що виконавською майстерністю, що незаперечною харизмою.

Всі його поезії зібрані у зошиті – виданням книжки він не переймається взагалі, адже на першому місці у чоловіка не видання книжки, а систематичні постановки шкільних заходів, концертів і вечорів.

 Принаймні, так у нього розставлені акценти.

Віктор Іванович талановитий режисер, адже всією своєю діяльністю – і в сфері культури, і в сфері освіти – він виправдав отриманий колись диплом режисера масових театралізованих видовищ. Усе, що він робить, робить натхненно і з любов’ю.

Віктор Іванович іноді жартує, що він пише з двох причин: «По нужді», тобто, щоб не вишукувати різні сценарії для свят і «тому, що хочеться». І отими віршами, які написані "тому що хочеться" він будить душу… 

Адже в літературі і в серцях людей лишається той поет, який зачіпає вічні теми, а кажучи інакше – соціальні, проблемні, гострі, болючі. Тоді він будить душу…

 Байдужих в залі не було. Мабуть така і має бути сила поезії.