Прекрасне і корисне: подорож на батьківщину Максима Рильського

Подорожі - генератори нових ідей, вони надихають, заряджають енергією та змушують по-іншому подивитися на життя. Мандрівка - це завжди нові емоції і море позитивних вражень, бо ж не дарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме такий спосіб відпочинку ми обрали. І вже багато років у переддень свого професійного свята вирушаємо у літераурні мандрівки. Цього разу вирушаємо відкривати світ невідомого і чудового туди, де ще ніколи не були – у село Романівка, на Попільнянщину, на батьківщину Максима Рильського.

...«Село Романівка, кучерявий лісок на ледве помітному узгір’ї, білі хати й зелені сади понад річкою Унавою... Вечірні співи дівчат, що солодкою луною пливуть у далечінь, парубочі розгонисті пісні, солов’їні жагучі ночі, жаб’ячий хор і гукання водяного бугая...» — у спогадах М.Рильського дуже багато згадок про село Романівку— й у прозі, й у віршах.

У музеї-садибі Максима Рильського нас зустріли директор музею Ігор Олександрович Бородавка та науковий співробітник музею, екскурсовод Лариса Андріївна Панчук. 

Літературна експозиція музею розміщена у 4-х залах приміщення, яке належало сім'ї поета, де пізніше була відкрита сільська школа, в якій вчителював Максим Рильський у 1918-1919 р.р.

У експозиції музею - матеріали про батьків та родину поета, експонати, що пов'язані з життям Рильського в Романівці, а також численні документи, книги, фотографії, особисті речі, які розповідають про творчий шлях, громадську діяльність, захоплення видатного українського поета та про життєві долі багатьох талановитих людей так чи інакше пов'язаних з родиною Рильських.

У самому музеї нам багато розповідали про родину Рильських, життя якої тісно пов’язане iз селом. Батько поета був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Однак шляхетне походження не завадило Тадею Рильському стати ближчим до народу: під час навчання в Київському університеті св. Володимира разом з Володимиром Антоновичем та іншими польськими студентами вони склали обітницю служити українському народу, вивчити досконало його мову, культуру й історію. Коли у 1902 році його батько помер, він переїхав з Києва в Романівку. Тут він займався тим, про що давно мріяв: ходив у етнографічні та фольклорні експедиції, спочатку з друзями-однодумцями, а потім залучив до цього і синів, збудував для селян школу, яку сам фінансував і в якій сам же вчителював. Тут зустрів і своє кохання: побрався з простою селянкою Меланією Федорівною Чуприною. Він сам навчив свою неписьменну дружину грамоти. Меланія Федорівна настільки органічно вжилася в роль пані, що освічені друзі-інтелігенти чоловіка навіть не підозрювали про її просте походження. Мати, батько і брат поета нині поховані на місцевому романівському кладовищі. Неподалік музею-садиби.

Доля нас сюди занесла, певно аби ми зрозуміли, чому до Романівки з трепетом ставилися і численні друзі поета: Андрій Малишко, Остап Вишня, які частенько гостювали в селі над Унавою. Природа розкішна, Україна в її неперевершеності.

Відпочиваємо на березі Унави, де любив вудити рибу Максим Тадейович, під старезною крислатою липою. Під нею поет переклав «Пана Тадеуша», що потім був удостоєний Державної премії СРСР. Бозна-скільки їй років — стовбур такий, що й утрьох ледве обхопиш руками. Неподалік стоїть старий кам’яний млин, більше схожий на казковий замок. Можливо, саме цей млин навіяв Рильському рядки: «Мені снилось, я мельник у старому млині... Уночі затихають колеса. Я не сплю...»

Отак склалося враження про Рильського, як про людину, котру колись любили односельці, а тепер шанує вся літературна спільнота.

Окремо хочеться подякувати працівникам Попільнянської селищної бібліотеки,  особливо методисту Олені Ковбасі та бібліотекарю Олені з Романівської сільської бібліотеки, які зробили нам приємний сюрприз та накормили смачною рибною юшкою.

Дякуєммо, колеги.

Чим більше людям віддаєш ти,

Тим більш лишається тобі,

Парадоксально, але врешті

Завжди так буде, далебі.

Плекаймо вміння віддавати,

Любов,тепло,зустрічний крок, 

І завжди будемо багаті

В щедроті серця і думок.