"Я прийду на Святвечір між люди..."

Громадянину-патріоту, українському інтелігентові,

поету, літературознавцю, критику, філософу, співтворцю сучасного українського відродження, політв’язню, який волів умерти, аніж зганьбити свою честь, гідність, совість на догоду режимові, другу-товаришеві, сину, чоловікові, батькові, Героєві України Василеві Стусу з нагоди 80-річчя від дня народження присвячується!

В ці святкові Різдвяні дні, коли Україною лунають колядки та щедрівки в бібліотеках звучить Стусівське:

Я прийду на Святвечір між люди,

Білим птахом до вас прилечу

В рідну хату – вже що там не буде,

А від стовпчика «дев’ять» втечу.

Не добувши п’ятнадцяти чорних,

Понад темний тунель і шмон,

Де ревуть ненаситні жорна

І мовчить беззаконний закон…

Відболілися муки-печалі,

Відпустило запеклі сліди

І земля вже всотала всі жалі,

Що мене закрутили сюди.

Але в тому рокованім краї,

Де роковані наші літа,

Чорний біль вічно серце крає

І на думу ляга чорнота.

Боже мій, з тих висот, як вата

Білим болем біліє сніг…

Я в Святвечір радий обняти

Всіх, кого обіймать не міг.

Сплили злоби вам каламутні,

Пробивається світло основ,

Встає перша, єдина сутність,

І та сутність всього любов.

Зникла тайна моєї з’яви,

Відіснився світ марноти.

Тільки чорна кирея слави,

Неприкаяно світом летить.

У Святвечір мого народу

Звідтіль, де ні сліз, ні бажань.

Вам звістую про Радість Приходу

І Відходу за вічну грань.

У ці січневі дні традиційно проходять Стусівські читання, які з року в рік об’єднують навколо себе всіх, кому не байдужі українська культура та національна ідея . В ці дні в наших бібліотеках проходять вечори поезії, літературно –патріотичні вечори, оформляються книжкові виставки пам’яті.

 

Відродження нації починається з гідності, з усвідомлення свого Я, з пам’яті про людей, які своєю громадською позицією відстоювали і відстоюють перед суспільством свої переконання та ідеї.

Василь Стус – вольова людина: йому вдалося зреалізувати свій талант за умов, де інші гаснуть і посилаються на умови.

Василь Стус – щаслива людина: його спадщина не пропала, хоча і лежала в прірві. Знайшлося кому рятувати його творчість – збирати, опрацьовувати, видавати.

Загиблий Василь Стус зробив більше за багатьох інших, кому поталанило вернутися.

Він справді «у смерті повернувся до життя».