Небібліотечна творчість бібліотекарів.

Проявляючи себе в професії, в турботі про близьких людей, виконуючи домашню роботу і вирішуючи поточні питання, жінка знаходить час і для свого внутрішнього світу. Хобі, захоплення, слабкість, пристрасть - це можна назвати як завгодно. Але це те, що робить жінку неповторною і незвичайною.І наші бібліотекарі не виключення. Радіючи за владівських жінок вирішили поділитися з ними і своїми захопленнями.

І тут бібілотекарок понесло…

«З дитинства моїм найбільшим захопленням була книга, любов до книг залишалася  зі мною все життя. Особливо зараз коли стільки чудових книг, захоплююся українською сучасною літературою, друкується стільки авторів повз яких іти осторонь неможливо, це наше українське, друковане рідною мовою.

Але найбільшим моїм жіночим захопленням є вишивка, це сильніше за мене, вона полонила мене ще з юності, і в цьому добровільному полоні я все своє життя» - говорить Леся Чайка, бібліотекарка із с.Щербатівка. «Перша моя робота має свою цікаву історію, а це мої великодні рушнички, а це серветочки, ось маю такого рушника, а зараз покажу вам  картини: це ще не оформлена «Синички в Бузку», дуже мені вона подобається, а це мій котик «книголюб» спить собі котейко на книжечкаж, мій товариш по духу (бо полюбляємо книги), а це мій затишний будиночок. Сорочку собі також вишила. Тож вишивайте і ви собі на радість і нехай біля Вас завжди буде Божа благодать, довголіття в здоров’ї та мирне небо над головою».

«Квіти – то моє життя, а моє життя – то квіти», говорить Наталя Деняченко, бібліотекар з села Буда Вороб’ї. «Любов до квітів мені привила мама. Мені завжди хотілося зробити своє подвір’я квітучим. І так рік за роком я збільшувала свої клумби, не забуваючи про дизайн двору, облаштовувала «райські куточки». Одного разу мене зацікавило, а скільки сортів квітів у моєму квітнику. Нарахувала 150, інші не знала як називаються і ще за 30 декоративних кущів. Зрозуміло, що потрібно багато часу і бажання, але я знаходжу вільну хвилинку, щоб приділити своїм улюбленцям. І кожного ранку поспішаю до них, що привітатися, помилуватися дивовижною красою. Я вдихаю цей неперевершений аромат квітів, який найбільше відчутний з ранковою росою і я щаслива. Моя душа відпочиває і насолоджується життям».

«Зупинися мить ти прекрасна!» Написано у Шекспіра. Ці рядки часто лунають в моїй голові, для мене вони є гаслом мого улюбленого заняття – фотографії, представляючи свої роботи говорить Малинівська бібліотекарка Алла Котлубовська.

Серед наших колег не тільки майстрині вишивки, любителі квітів, фотографії, вони навіть пишуть вірші. Слухаємо Аллу Бузенко, бібліотекарку Лумлянської сільської бібліотеки і переконуємся в її поетичній майстерності.

Про творчі здібності Ірини Василенко, бібліотекарки Пиріжківської бібліотеки, ми всі вже знаємо. Відвідували її в минулому червні. Знайомі з її ляльками мотанками, великоніжками, тільдами, виробами в техніці декупаж та ін. На сьогодні додалося ще одне захоплення – солодкі букети. Один із них спеціально для Ганни Олексіївни.

Славнозвісна українська гостинність, щедрість української душі, хлібосольність, характерна риса українців. Для української жінки є характерною ознакою створити атмосферу гостинності та хлібосольності української хати, бути вправною господинею. Такою є Альона Йосипенко, бібліотекарка Любовицької сільської бібліотеки. Про її кулінарні здібності знає все село. І до Альони Олексіївни звертаються за допомогою, на що вона з великим задоволенням допомає всім в приготуванні страв.

У нашому народі кажуть, що жінка тримає в оселі три кути: і трудівниця, і господиня, і берегиня домашнього затишку. 

І наші книжкові берегині на всі руки майстрині. Всі вони — це індивідуальні, неповторні, талановиті  особистості.