«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж навіть, свою територію…»

Ці слова Лесі Українки стали епіграфом до виставки-інсталяції «Мова єднає Україну», що відкрилась у фойє ЦРБ ім. В. Скуратівського.
Волинь і Полісся, Галичина і Донбас, і Крим… Ми різні, але ми одна нація, і мова в нас одна, бо мова – це генетичний код нації.
То ж на виставці представлені кращі літературні твори сучасних письменників з різних куточків України: волинянки Оксани Забужко, Анатолія Шевчука з Полісся, твори галичан Марії Матіос і Юрія Винничука, Сергія Жадана з Харківщини, Василя Стуса з Донеччини, прозові твори та казки кримськотатарського народу.

Сьогодні ці письменники своєю творчістю цементують націю, об’єднуючи її рідним словом. Їхню творчість знають не тільки в Україні, їхні твори перекладаються і читаються в різних куточках світу.

Доповнює виставку-інсталяцію викладка «Оборонці рідного слова: ювіляри 2020 року», де представлено творчий спадок тих хто на протязі століть і десятиліть стояв на сторожі рідного слова: Маруся Чурай, Ліна Костенко, Максим Рильський, Дмитро Білоус …

То ж коли ми як нація хочемо бути цікавими людству, хочемо бути в його розумінні не мертвою, а сяючою клітиною, то для цього ми повинні засвітитися до рідної мови.
Це заповідали нам наші великі попередники, творці української мови. Це сьогодні продовжують робити їхні послідовники.