Я плекаю перлинку слова для дитячих сердець.../Людмила Морар/

Сьогодні в Україні не так багато відомих дитячих письменників, чиї  книжки із особливим захопленням читали б діти.

Як Житомир має дитячу письменницю Марію Пономаренко, так ми у Малині маємо  

Людмилу Морар.  

У Малині всі діти, без перебільшення, читають і добре знайомі з її дитячими поезіями.

Її поезії – безпосередні і щирі, припали до душі багатьом малюкам та їхнім батькам.

"Залюблена у життя" - творча зустріч під такою назвою пройшла сьогодні у Малинській центральній районній бібліотеці. Героїнею заходу була дитяча поетеса, талановита і сильна жінка Людмила Морар. 

В минулому році в неї вийшло три нових книги «Місяць в зиму перейшов…», «У крамниці – небилиці» та «Я слухаю зорі» , серед яких одна для дорослих читачів, в якій поетеса розкривається зовсім з іншого боку.

Народилася наша героїня в поліському селі Нянівка. Турботливі та ніжні руки бабуні сповивали, вчили ходити, говорити, мов співати, любити, як жити, працювати із-задоволенням. Саме від неї вивчила багато українських народних пісень, звичаїв, обрядів, поезій. Її мова була «всипана» справжніми народними перлами.

Я тішусь запахом із м'яти -

В дитинство він занурює мене.

Стоїть моя бабуня коло хати,

Здалека поглядом, як сонцем осяйне.

Дитячі спогади – це річка, поле, ліс, які були сільським дітлахам і грою, і домівкою. Часто бабця вже сонною заносила на руках до хати, і крізь сон чула дівчинка її колискову.

Чому співаю? Бо виросла на волі.

Чому замріялась? Виросла в лісах.

З кульбабками любилася у полі.

Босоніж блукала по гайках.

Своє життя поетеса називає «мандрівним», адже їй випала нагода жити в найкрасивіших місцях України: Поліссі й Карпатах.  Роки проведені в Карпатах з батьками, надихнули пахощами гірських квітів і трав, напоїли душу з чистих гірських струмків неповторною красою та зародили фантазії в дитячому серденьку.

Ой, піду я в гори,

На ту полонину -

Де зустріну на просторі

Нічку білокрилу.

Доля закинула в  місто Малин, в 1970 році. Навчалась у Малинській школі №1. Маючи гучний голос, з дитинства часто виступала на сцені, захоплювалась бальними танцями, декламувала вірші. А знала їх силу силенну. З десяти років займалась спортивною гімнастикою. По закінченні школи вступила до Івано-Франківського технікуму фізичної культури.

1976 року закінчила Івано-Франківський фізкультурний технікум. Працювала за фахом: в школах, дитсадку - вчителем фізичної культури і вихователем. 

Життя закружляло круговертю: робота, діти, домашні справи. Чоловік навчався стаціонарно в інституті, тому більшість роботи в городі та по господарству приходилося виконувати самій. В господарстві були: кури, гуси, індики, кролі, а крім городини, квіти... квіти… квіти…

Любов до природи та праці в саду залишилась на все життя.

В одному із інтерв’ю пані Людмила сказала «Я б весь світ обсадила квітами, дітьми і тваринами і жила б у мирі та злагоді» (в городі красується до 500 різновидів квітів)

Поезія і квіти – це не примха красивої жінки, а щоденна потреба душі в красі та досконалості, а як матері – плекати і бачити плоди своєї праці.

Я в теплу, вологу землицю

насіння кладу як в теплицю.

Лелію, шаную, страхаюсь

Молюся, богам поклоняюсь.

Цілую долонями скибу грудасту.

Вдивляюсь у обрій зірчастий.

Впоєні сонцем, сповиті дощами,

Бубнявіють зерна – зростають квітками.

Петеса має шість авторських збірок. Друкувалася в дитячих журналах: «Мамине сонечко», «Маленька фея», «Аллочка-дошколярочка»; у періодичних виданнях району та збірках «Веселка», «Райдуга», в Радосиньських збірках, районних та обласних альманахах «Житичі і світ», «Просто на Покрову», «Житомир TEN» і інших.

 Друкувалась у збірках:

2004р. - «Калинові світанки» - збірка поезій жінок Малинщини;

2005р. – «Сонячна мальвія» - альманах «Радосинці дітям» кн.1;

2007р. – «Веселий перзвін» - збірка «Веселка»;

2007р. – «Для малят про звірят» - збірка «Промінець»;

2007р. – «Сонячна мальвія» - альманах «Радосинці дітям» кн.2;

2007р. – «Посвіт» - історико-краєзнавчий та літературно-мистецький альманах Малинщини;

2008р. – «Малечі про цікаві речі» - збірник «Промінець»;

2010р. – в збірці «Вухо-лапо-хвіст»;

2012р. -  в збірці «Радосинь-20»;

2015р. – в збірці «Радосинь»;

2017р. - в збірці «Радосинь». 

Гармонійно доповнюють та розкривають поетичні задуми авторки ілюстрації молодої художниці з Кривого Рогу Карини Чепели.

Пані Людмила активна учасниця літературного життя Малинщини. З 2002 року член літературно-мистецької студії «Посвіт» ім. І.Огієнка та з 2005 року літературного об’єднання «Радосинь», котре діє на базі Національної спілки письменників України.

Неодноразовий лауреат Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» (м.Коростень).

В 2007 році була нагороджена премією В.Кобилянського за збірку "Весела сімейка".

В минулому році за збірку «Колисанки-забавлянки» - нагороджена премією Всеволода Нестайка.

Людмила Петрівна проводить багато зустрічей у садочках, школах району та області. І, звичайно, завжди бажана гостя у нашій бібліотеці.

Поетесу прийшли привітати друзі, рідні, колеги по перу, бібліотекарі і, звичайно діти - театр «Барвінок» з Малинського центру дитячої та юнацької творчості зі своїм керівником Людмилою Володимирівною Костельняк.

Творчий доробок поетеси, як отой вщерть наповнений добірним зерном колосок: “Сію в розум дитячий слова, як дбайливий господар насіння”.

Вірші пані Людмили  – це зігріте материнським почуттям справжнє поетичне слово, як ковток джерельної води, прозорої і чистої. Вони – невигадливі, щирі, на диво мелодійні,  прості і мудрі, як усе справжнє. Вона знайшла свою стежину в літературі і йде по ній упевнено й невтомно.

«Нам в дітях народ колисать…» —це слова київської поетеси Світлани Йовенко. І пані Людмила робить все можливе, щоб з теперішніх дітей виріс справній народ. Кожен її новий крок – нам, читачам, на радість…

Пані Людмило, Ви надзвичайно талановита і сильна  жінка і заслуговуєте на шану і повагу, частинку якої ми хотіли подарувати Вам від усієї душі.