Сучасна війна у сучасній літературі.

 Книги цікаві самі по собі. А книги про російсько-українську війну важливі та необхідні, адже події, що відбуваються на сході країни, стосуються кожного українця. Ці книги написані людьми, які там побували та на власні очі бачили весь жах того, що відбувається. І нижче представлений огляд книг, в яких розповідається не тільки про війну на Донбасі, а й про переплетіння героїзму та зради, любові та ненависті, горя та радості, а також про багато-багато іншого.

Всі ці та інші книги про російсько-українську війну варті вашої уваги і є у фонді бібліотеки. 

Вторгнення в Україну. Хроніка російської агресії.  

Глибоке розуміння суті подій, що відбувалися в Криму з кінця лютого 2014 року й на Донбасі з весни 2014-го, а також величезні обсяги інформації, отримуваної від мережі волонтерів- патріотів групи «ІС» у цих регіонах, дали можливість проаналізувати весь перебіг російської агресії проти України з моменту її розв’язання й до початку 2016 року.

… Від початку подій у Криму інформацію про напад Росії чимало українців не сприймали всерйоз, піддавали сумнівам про спецоперації Путіна вКриму, про проникнення російських диверсійно-розвідувальних груп на Донбас у квітні 2014 року, про постачання РФ зброї бойовикам і про участь підрозділів  регулярної  російської армії у воєнних діях на сході України.

Україна стала форпостом між дрімучими, збоченими імперськими амбіціями Кремля й цивілізованим світом.

 

 

 

 

 

 

 

 

Сто новел про війну. Борис Гуменюк.

Як сказав Михайло Слабошпицький: «Борис Гуменюк переїхав танком усю українську поезію. Тепер буде українська поезія до Гуменюка і після Гуменюка»

Ім’я Бориса Гуменюка знайоме всім, хто цікавиться воєнною прозою. Але не тільки прозою, а й поезією.

Високоестетичні образи і глибинні філософські роздуми капітулюють, коли цивілізований світ вчергове занурюється у якусь первісну, тваринну, жорстоку бійню. За усієї поваги до Д. Джойса і М. Пруста, саме манера Б. Гуменюка нині є актуальною, зрозумілою та доступною усім категоріям українських читачів: і високочолому професору, й епатажному політику, і звичайному солдату, котрий добре розуміється на безпілотниках і тепловізорах.

В осмисленні подій Майдану і війни, автор передає своє суб’єктивне безпосереднє враження як учасника подій, водночас прописує ці процеси в загальноісторичному контексті боротьби українців за незалежність.

 

 

 

 

 

 

 

 

Под флагом 95-ки. Віктор Залевський.

«У збірнику не описано жахи війни. Мені було цікаво познайомити читача з особистостями.

До книги увійшли вірші, написані, в основному, в період проходження служби в 95-ці. Але включені і більш ранні - відповідають тематиці і настрою збірки. Також тут вміщено статті про людей, з якими мене звела доля під прапором 95-ки. А якщо вже більш точно, то у 2-му батальйоні, або як нас ще називають - батальйон "Ведмедя".

Я помістив статті журналістів і волонтерів (з їх дозволу) з котрими знайомий особисто і які добре розкрили Характери Особистостей Захисників України».

Іловайськ. Євген Положій

"Мені було важливо показати, що це було і як це відбувалося. Показати ось це зіткнення цивілізацій - української і російської, цю різницю в ментальностях, а вона виявилася просто разючою і значно більшою, ніж кожен російськомовний українець собі уявляв. Є епізод, коли поранена медсестра з Одеси чує голоси і розуміє, що це - чужі голоси, потім вона бачить обличчя солдатів, і хоча їхня форма - без ознак, але вона чітко розуміє, що це йде ворог. Як вона це знає? Вона це відчуває не тільки на інтуїтивному рівні - вони і говорять не так, вони і поводяться не так, вони все роблять не так. Це не наші люди. Так що те, що Путін каже про "…один народ" - пропаганда, точніше, суцільна брехня. Ми – різні, і українці це абсолютно точно відчувають й ідентифікують себе як окрема нація і окремі люди".

В степу під Авдієвкою. Олександр Вільчинський.

«Виявляється, навіть у п’ятдесят три багато чого можна відчути вперше, особливо, якщо ти вперше в житті потрапив на війну, до того ж добровільно…»      

Це про одного з головних героїв цієї книжки, бійця з позивним Луїс, у цивільному житті він був Роман Данилюк, працівник обласного архіву, який пішов захищати батьківщину, незважаючи на вік та слабке серце…

Він та його побратими опинилися неподалік тієї самої легендарної  «авдіївської промки». Вони тут, у степу, – штурмова рота та окрема тактична група. Тут у них перевалочний пункт, склад та лазарет в одному. І тут у них життя – із братерством, довгими філософськими бесідами, симпатіями і надіями. Вони всі різні. І їх єднає одне: «за плечима їхня база, побратими, Україна», а перед ними – «мішки з піском і шлагбаум… влада тьми, морок і Мордор…». І якщо вони не потрапляють на передову – то передова приходить до них…»

Інтернат. Сергій Жадан.

Роман-подорож Сергія Жадана «Інтернат» триває три доби. За цей час головний герой, місцевий вчитель української мови, здійснює подорож через блокпости, розбомблені будинки і переповнені вокзали, щоб врятувати племінника.

Вчитель Паша, який з учнями ніколи не говорив про війну, ігнорував все, що відбувалось на Донбасі, живучи у свої шкарлупі, раптово стає свідком, учасником цих подій, двічі перетинаючи лінію фронту. Він відчуває запах мокрої псятини, бачить рештки тварин і людей у засніженому місті і весь час повторює: «нікого не шкода».

Про те, як сприйняли «Інтернат» на Донбасі, які підтексти були закладені в ньому і чому, роман не можна читати поспіхом, хоча його і порівнюють із зануренням у кошмар, письменник розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

Сергій Жадан: Для мене було важливо спробувати показати, як я і говорив, ці події очима мирного населення. На будь-якій війні місцеве населення позбавлене голосу. Власне війна - це заглушення голосу мирних. Мені здається, що якраз мирне населення мало б зробити з цього певні висновки і розуміти, що приведення війни у свій дім - це автоматичне позбавлення самого себе голосу. Приводячи війну у свій дім, ти ризикуєш втратити дуже багато. Важко уявити війну, де цивільні диктували б правила гри, задавали б тон. Скоріше вони виступають таким тлом, на якому розгортаються драматичні, криваві події.

Позивний «Бандерас. Сергій  Дзюба, Артемій Кірсанов.

«Позивний «Бандерас» — справжній військовий бойовик, чи не найперший в Україні, заснований на реальних подіях. У зоні АТО у вересні 2014 року за «наводкою» диверсанта скоєно теракт — сепаратисти знищили маршрутку, загинуло дванадцятеро дорослих і дитина. Стає відомо, що інформатор ворога — службовець української армії, водночас шляхом радіоперехоплення з’ясовується, що в цьому регіоні чекають на прибуття полковника російського ГРУ.

Розпочинається операція зі знешкодження диверсанта, здійснення якої доручають групі контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком…

На основі твору знято військову кінодраму, міжнародна прем’єра якої відбулася в Торонто, в Україні - у жовтні 2018 року.

Війна. Андрій Курков.

До цієї книжки увійшли твори відомого письменника

Андрія Куркова, які пов’язані однією темою — війною.

«Щоденник Майдану та війни» — особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки.

А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни...

Із інтерв’ю з письменником:

-       Ви живете в Києві, пишете російською, багато разів говорили, що Ви - український письменник. Роман "Сірі бджоли" теж написаний російською. Чи є якісь відгуки від російського читача?

-       У Росії моїх книг немає, тому що видавати і друкувати їх у Росії перестали у 2008 році, а в 2014-му заборонили провозити мої книжки через кордон для продажу в Росії. Коли, здається, у квітні 2014 року мій харківський видавець "Фоліо" відправив до московських книгарень мої книжки, їх зупинили на митниці. Сказали, що цей автор у чорному списку, і повернули книжки назад. Так що "Сірих бджіл" там не знають.

Хроніка Ілловайської трагедії. Роман Зіненко.

Книга є результатом ретельного дослідження, яке ґрунтується на спогадах близько сотні бійців і офіцерів, від добровольця до вищого керівництва сектора «Б», учасників Іловайської трагедії. Окрім того, автору довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів до сьогодні не була відома українському суспільству. І хоча автор подає найбільш повну і реальну картину бойових дій під Іловайськом, залишається ще дуже багато питань, на які свого часу обов’язково будуть отримані відповіді.

Савур-Могила. М.Музика, А.Пальваль, П.Потєхін.

Савур-Могила... незвичайне місце. А ця книга не стільки про місця, скільки про людей і серпневі події 2014 року. Як промінь ліхтарика, кинутий у темряву, авторська свідомість вихопила обличчя, дії та враження. І, пропустивши крізь призму власного досвіду і світогляду, перетворила на текст. Багато суб’єктивного, мало пафосу, напевно, є неточності, пов’язані з особистим сприйняттям подій і властивостями пам’яті. Але це спроба передати все саме так, як запам’яталося. Спершу автори писали тексти для себе, щоб зрозуміти, щоб не забути, щоб перетравити отриманий досвід. Бо існують речі, які не можна довго тримати в собі. Спека, втома, обличчя побратимів. Розуміння того, що завтра може не настати. Пил і піт. Це і є війна. І вона поруч.

Добробрати: історія подвигу батальйонів, що врятували країну.

Чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів  і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора?  На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Створення добровольчих батальйонів, їхній бойовий шлях і сучасний стан – усе це безпосередньо з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.    

Добровольці. Доба героїв. Андрій Котлярчук.

Фотопроєкт історії війни автор присвячує добровольцям, ветеранам АТО. Проєкт довжиною у п`ять років: 2014–2018 рр.  Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах. У виданні репродуковано невипадкові світлини відзняті на чорно-білу широку плівку. Використано тільки квадратний кадр. Сотні кілометрів уздовж тонкої лінії дотику, сотні вдумливих кадрів, сотні портретів бійців до та після бою. Ілюстративний ряд супроводжують сотні висловлювань, спогадів, спостережень учасників подій.

Фотопроєкт не випадковий, продуманий автором з самого початку. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які ми побачимо, як поступово відроджувалася могутність української армії. Зйомки зроблені в єдиному художньому ключі, портрети бійців дивляться на глядача неначе з батальних полотен минулих часів. У цих обличчях ми фіксуємо мужність та рішучість до перемоги.

 "Жінка війни" від Анни Шили —  видання, де кривавий конфлікт в Україні розглядається через історії жінок. Оповідання написані на основі інтерв’ю з 25 жінками — парамедиками, волонтерами, журналістами, військовослужбовцями, які вирушили на Схід. Авторка розповідає про долі героїнь, кожна з них — це символічний образ, у якому втілено життя й емоції багатьох жінок-воїнів. Це величний образ України – української амазонки, в якій живуть краса і сила. В одній руці вона тримає дитину, а в іншій – гвинтівку.

Представлена вище добірка допоможе вам дізнатися про мужність і героїзм наших бійців, про те, що сталося під Іловайськом, що насправді було у Донецькому аеропорту, а також про те, як змінилося життя людей з приходом війни.

Ми мусимо це знати.