Леся Українка й українська мова на сторінках журналу «Дивослово»

25 лютого минає 150 років з дня народження української поетеси, публіцистки, визначної діячки української культури Лесі Українки (справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач). Ця жінка своєю оригінальною творчістю, перекладами, публіцистикою внесла надзвичайно велику лепту в розвиток української літератури та літературно-критичної думки. Однак важливо виділити і значний внесок Лесі Українки у розвиток української мови. Мовотворчість письменниці та мовностилістичні особливості її творів вже давно стали об’єктом досліджень науковців. Це засвідчують численні публікації, зокрема і в науково-методичному журналі «Дивослово». Малинська центральна публічна бібліотека ім. Василя Скуратівського підготувала бібліографічний путівник «Леся Українка й українська мова на сторінках журналу «Дивослово». Сподіваємося, що цей бібліографічний путівник стане в нагоді вчителям-словесникам та всім небайдужим до рідного слова.

Малинська центральна публічна бібліотека

ім. Василя Скуратівського 

Леся Українка й українська мова на сторінках журналу «Дивослово»

(до 150-річчя з дня народження)

1871-1913

Бібліографічний путівник

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...

Леся Українка

«У мовних дискусіях кінця ХІХ — початку ХХ ст. вона духовна вихованка Михайла Драгоманова, сучасниця Івана Франка й Михайла Грушевського, підтримувала і продовжувала нову філософію літературної української мови, що виявлялась у вимогах скасувати заборони та обмеження щодо української мови, розширити її функціональне поле, не тільки милуватися красою народної мови, а й будувати культурну мову, швидше та активніше нормувати літературну мову, використовуючи здобутки всіх основних наріч, виробляти публіцистичний і науковий стилі, розвивати рідною мовою освіту й культуру народу»

Любов Мацько, Олеся Сидоренко

25 лютого 150 років тому народилася поетеса, публіцист, визначна діячка української культури Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач). Ця мужня жінка належить до того покоління, яке в надзвичайно несприятливих умовах витворювало сучасну українську культуру та підносило її на європейський рівень.

Вже багато написано про внесок Лесі Українки в українську літературу. Її поезія, драматургія та проза сягає кращих зразків тогочасної модерністської європейської літератури.

Однак не так багато уваги приділяється внеску Лесі Українки в розвиток української мови. Наразі з’являється багато праць, в яких досліджується вплив Лесі Українки на розвиток української мови і мовностилістичні особливості творчості письменниці, та все ж ця тема потребує подальших досліджень. Цю лакуну частково заповнює щомісячний науково-методичний журнал «Дивослово», в якому науковці України публікують статті з українського мовознавства. У журналі неодноразово з’являлися і статті, в яких досліджується мовотворчість Лесі Українки то мовностилістичні особливості її творів.

Пропонуємо короткий бібліографічний огляд статей у журналі «Дивослово», присвячених цій темі.

 

«Дивослово» — щомісячний науково-методичний журнал. Започатковано його в березні 1951 року як двомісячники «Українська мова в школі» та «Література в школі», після об’єднання їх у 1963 році виходив як місячник «Українська мова і література в школі», від 1994 року – сучасна назва. Призначений для викладачів української мови й літератури.  Входить до наукометричної бази даних Slavic Humanities Index.

Основні рубрики: «Офіційні матеріали», «Особистісно зорієнтоване навчання», «Профільне навчання», «Інноваційний урок», «Робітня словесника», «Науковець – практикові», «Нові підручники й посібники», «Бібліотечка вчителя-словесника», «Література рідного краю», «До мовних глибин», «Позакласна робота», «Музеї України», «Новочасна література».

Від 2020 року головний редактор – Роксана Харчук.

 

1. Мацько, Л., Сидоренко, О. Мовотворчість Лесі Українки [Текст]/ Л. Мацько, О. Сидоренко// Дивослово. — 2002. — № 3 — с. 14-16

У статті «Мовотворчість Лесі Українки» Любов Мацько та Олеся Сидоренко з’ясовується місце і роль творчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови.

У статті, зокрема, зазначається, що Леся Українка належала до високорозвинених і надзвичайно сильних мовних особистостей, які впливали на розвиток української літературної мови як щодо свого часу, так і на перспективу. Цей вплив здійснювався власною літературною мовотворчістю, і національно-визвольною позицією, яка проявлялася у висловлюваннях  про становище української мови та у мовних учинках.

Автори статті відзначають, що Леся Українка була геніальним стилістом у кількох вимірах: як поетеса, драматург, критик, публіцист.

Автори підсумовують, що художні твори Лесі Українки, особливо драматичні поеми, відповідають рівню європейської літератури, тісно пов’язані із сучасними їй національними і вселюдськими проблемами та водночас зорієнтовані на майбутнє українське суспільство. Саме тому її літературна мовотворчість актуальна і нині.

 

2. Богдан С. Етнічні гетеростереотипи в листах Лесі Українки [Текст]/ С. Богдан// Дивослово. — 2002. — № 10 — с. 27-31

Світлана Богдан у статті «Етнічні гетеростереотипи в листах Лесі Українки» досліджує етнічні гетеростереотипи (поняття, які відтворюють оцінки інших народів). Авторка зазначає, що вони формувалися передусім під впливом безпосередніх вражень побаченого і почутого в багатолітніх мандрах чужими краями.

Світлана Богдан відзначає, що в листах Лесі Українки найчастіше дається характеристика росіянам, полякам, євреям, німцям, рідше грекам, італійцям, грузинам, чехам, циганам, болгарам, туркам, англійцям, татарам, арабам.

Авторка статті підсумовує, що в листах Лесі Українки найчастіше переважає позитивна оцінка народів й етносів. Критичне ж ставлення до окремих етносів і спорадичні негативні оцінки письменниці обумовлені здебільшого безпосередніми враженнями або є відображенням традиційних українських стереотипів про інші народи й етноси.

 

3. Романенко Ю. Стилістичні можливості синонімії (урок у 10 класі на матеріалі «Лісової пісні») [Текст]/ Ю. Романенко //Дивослово. — 2011. — № 2. — с. 13-14

У статті «Стилістичні можливості синонімії (Урок у 10 класі на матеріалі «Лісової пісні») Юлія Романенко подає розгорнутий план-конспект уроку, метою якого є «поглиблення знання учнів про синоніми, їх види, сформувати поняття про стилістичні функції всіх видів синонімів; удосконалювати вміння знаходити синоніми в художньому тексті й визначати їхню роль; розвивати вміння добирати синонімічні відповідники; збагачувати словниковий запас; розвивати мовне чуття; вчити відчувати красу й багатоголосся поетичного слова Лесі Українки».

 

4. Богдан С. Свято як елемент епістолярної поведінки Лесі Українки [Текст]/ С. Богдан// Дивослово. — № 2. — 2012. — с. 17-26

У статті «Свято як елемент епістолярної поведінки Лесі Українки» Світлана Богдан досліджує як вживає слово «свято» у листуванні Леся Українка. Авторка доходить висновку, що листи Лесі Українки засвідчують її особливе ставлення до свят і святкувань, які мотивовані різними особистісними чинниками та впливом оточення. Це видно, наприклад, на лаконічності  побажань та привітань, орієнтованих в основному на традиції святкової поведінки українців. Окрім цього, Леся Українка  вдавалася також до індивідуального окреслення мовного вияву побажань і привітань, які стилістично увиразнюють її епістолярну спадщину.

 

5. Богдан С. «…Мені треба одежу, варту мого писательського стану» (Одяг у контексті епістолярного автопортрета Лесі Українки) [Текст]/ С. Богдан// Дивослово. — № 10. — 2016. — с. 35-44

Цікавою є стаття Світлани Богдан «…Мені треба одежу, варту мого писательського стану» (Одяг у контексті епістолярного автопортрета Лесі Українки)», яка проливає світло на гардероб Лесі Українки та її манеру вдягатися. Авторка зокрема зазначає, що важливою ознакою Лесиного гардероба можна вважати поєднання окремих європейських тенденцій моди з виразними національними рисами.

 

6. Коротич К. Особливості репрезентації вибачення в листах Лесі Українки [Текст]/ К. Коротич// Дивослово. — № 4 — 2018. — с. 43-47

У статті Катерини Коротич «Особливості репрезентації вибачення в листах Лесі Українки» розглянуто особливості реалізації наміру вибачення в епістолярній спадщині Лесі Українки.

Авторка відзначає, що слова та вислови, що можуть передавати вибачення помідають у листах Лесі Українки значне місце серед етикетних засобів, вони є різноманітними й відповідними комунікативній ситуації, проте їхня кількість різко зменшується у другій половині життя письменниці, що може бути переоцінкою поглядів на формальну ґречність. Також особливе місце у листах посідають уявний діалог з адресатом і незвичні способи вибачення.

                     

Наші контакти:

вул. Володимирська, 28 а

Тел. 5-16-03

Адреса електронної скриньки: malin.library@gmail.com 

Матеріал підготував бібліограф І категорії Володимир Петренко