Імена письменників часто привласнюють публічним бібліотекам.

     Імена письменників - уродженців краю, чи  людей, що зробили внесок до розвитку культури, часто привласнюють публічним бібліотекам.
            У практиці РR добре відомо, що ім'я  - одна з найважливіших характеристик бренду: воно легко запам'ятовується і при успішній діяльності її носія створює міцні асоціації з позитивним іміджем, що склався за довгі роки.

 Іменній бібліотеці легше підкреслити свою самобутність, унікальність. Ця обставина допомагає їй привертати бюджетні і позабюджетні кошти  на здійснення різних проектів. Тим більше, коли йдеться про проведення конкурсів, читань, свят, присвячених діячеві культури, чиє ім'я носить бібліотека.
           Нерідко зміст роботи бібліотеки заглиблюється за рахунок створення музейної експозиції письменника або іншого діяча культури. Міняється і її дизайн.

Так, пожвавилась народознавча  і краєзнавча робота в наших бібліотеках, з часу присвоєння ЦРБ імені Василя Скуратівського, відомого народознавця, етнографа, автора відомої всім "Берегині". Це і робота бібліотеки-музею у Малинівці, створення світлиці в Буді-Вороб’ях, куточків народознавства у Пиріжках, Устинівці, Морозівці, Головках, Новобратському, ЩЗербатівці, які старовинні рушники зібрані у Горинській бібліотеці, скільки краєзнавчого матеріалу у Недашках.

Проведення щорічного районного  огляду-конкурсу  народознавчої роботи ім. Василя Скуратіського  «Малинщина моя – Берегине моя»  серед бібліотек району, проводиться з метою посилення ролі бібліотек, як народознавчих центрів, які репрезентують народні звичаї, традиції, обряди, вірування, мораль і філософію.

Зберегти і примножити історію краю, народу і родоводу, відродити найдорожче - забуте слово, прислів'я чи мелодію материнської пісні, бабусину колядку чи щедрівку, зберегти вишивки, вироби декоративного мистецтва, звичаї, традиції, обряди та історичні нариси про край – є пріоритетним у роботі бібліотек Малинщини.  Адже це дає можливість краще пізнати себе, свій народ, свою землю; формує уміння свято берегти і передавати із покоління в покоління все те, що створили наші предки, сприяє збереженню історичної пам'яті громади та формуванню духовності і національної свідомості поколінь.

І, звичайно,  ім’я Василя Скуратівського, яке з гордістю носить наша районна бібліотека зобов’язує нас вважати народознавчу роботу бібліотек - пріоритетною.

В цьому році, вивчивши та оцінивши роботу бібліотек району журі конкурсу визначило переможцем  -  Барвінківську сільську бібліотеку, завідуюча бібліотекою  

Романюк Валентина Петрівна. 

Валентина Петрівна - людина неординарна. Вона несе в собі щось таке надзвичайно світле, радісне, життєстверджуюче. Після зустріч з нею хочеться жити, творити, робити людям добро.

Мабуть тому і має Валентина Петрівна стільки хороших читачів і хороших друзів, адже працює в бібліотеці більше 20-ти років. І всі ці роки вона віддавала роботі всю себе.

Її біібліотека  - це бібліотека, яка наповнена не лише книгами. В ній , як у народознавчому музеї , представлені і народний одяг, і предмети побуту та ремесла, роботи народних майстрів, фольклорний календар, проводяться народознавчі заходи.

Справжньою окрасою бібліотеки став народознавчий куточок «Говорить рідної землі краса», де представлені обереги рідної землі.

Пахне хлібом трава

Що купала мене з дитяти

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчила мати

 

 Бібліотека ніби має  живу, щиру, українську душу. Вона заквітчана красою. Вона береже кожного, хто заходить,  своїми оберегами. 

І читачі і колеги знають Валентину Петрівну як порядну, мудру, привітну і напрочуд гостинну жінку. Має чудовий народний голос. А яке в неї почуття гумору!

  

«Свирид Петрович Голохвастов з собственной персоной. Позвольте до ручки»

Голохвастов – завідуюча бібліотекою Романюк Валентина Петрівна

І який би захід не проводила бібліотекар, в неї ніколи не бракує ні учасників, ні гостей.

«Вінок барвінковий сплітаю із звичаїв рідного краю» - таким може бути лейтмотив творчої праці Валентини Петрівни. Стільки зібрано народних звичаїв, записано старовинних пісень, місцевих легенд, переказів, предметів старожитності. І коли заходиш у приміщення бібліотеки, то ніби повертаєшся  до стежинок дитинства, туди, де починався шлях у широкий світ.

Народознавча робота найближча до серця Валентини Петрівни. Не дати загубитися, зберегти, підтримати, передати дітям і онукам – така мета народознавчих заходів, а це і фольклорні свята, вечорниці, вечори народознавства, вікторини, інформація про книги, в яких можна знайти матеріал даної тематики. Адже через книгу формується любов і повага до минулого рідної землі, усвідомлення своєї причетності до збереження й примноження духовних скарбів народу. А скільки її сценаріїв масових заходів використовуюь у своїй роботі бібліотекарі району.

Жодне народознавче свято не проходить повз бібліотеку. 

Чого тільки не бачили читачі!  Це:

-         фольклорне свято «Святами дзвенить рідна хата»

-         свято українських звичаїв та традицій

-         на святий Великдень – свято «Славимо ім’я твоє,  Господи!»

-         «Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита …» - хустині, як символу вірності й пам’яті, як одному із видів українського мистецтва – присвячена ще одна зустріч в бібліотеці.

-         Андріївські вечорниці «На Андрія – дівчатам надія» - з сонцесяйною Калитою, з піснями, іграми, жартами.

-         і обов’язково завітав до бібліотеки і Святий Миколай, з подарунками для малечі і навіть для дорослих : «Ніч Святого Миколая – дивна і чарівна ніч». І приніс не тільки дарунки, а і побажання щасливої долі дітям, дорослим і рідній країні.

-         Про обереги рідної оселі - вечір « Хата моя, біла хата».

Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

У Валентини Петрівни таких слів вистачить ще на багато років, для багатьох, багатьох своїх читачів.