Ходили собі журавель і журавка

Керуючись принципом «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» ми продовжуємо практикувати виїзні семінари, як одну з продуктивних форм роботи. Бібліотекарі познайомились з роботою своїх колег з сіл Пиріжки, Діброва, Недашки, Савлуки, Ксаверів, Скурати.

 Тема цього семінару :  

«До духовної спадщини – через книгу».

Сьогодні ми живемо в неспокійному світі. Криза духовності
нині є великою тривогою світу. Не секрет, що духовна хвороба підкошує сили нашого суспільства.Бібліотеці відводиться не останнє місце у питанні формування духовності.   В її арсеналі знаходиться таке духовне багатство як книга, яка дає змогу духовно збагатити людину, розкриває перед нею незвіданий світ, формує її світогляд.Книга і бібліотека – важливі компоненти духовної культури людини, адже бібліотеки акумулюють соціальну пам’ять багатьох поколінь, сприяють розвитку суспільства.

Під час семінару бібліотекарі району отримали консультації, методичні поради по темі семінару. Познайомились з оглядом літератури на тему: «Християнські цінності в художній літературі». Обмінялися досвідом роботи бібліотек як центрів духовного відродження.

Практичний блок семінару пройшов у Скуратівській сільській бібліотеці. 

Бібліотекар Олена Володимирівна Мамецька , для односельчан – матушка Олена (дружина священика отця Олексія, настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці с.Скурати) підготовила прекрасний масовий захід «Духовні традиції – багатство України». 

 В заході приймав участь дитячий колектив духовного співу «Іскорка», що діє при бібліотеці, вчителі місцевої школи, учасники церковного хору. Це дійство було настільки чистим, проникливим, наче призначалося конкретно для тебе одного.

Цікаве також оформлення бібліотеки: виставка рідкісних духовних книг «И сотвори в душе своей безгрешный уголок», виставка вишитих ікон «Потаємний світ православ’я» та ін..

      У кожного народу, у кожної нації є своя історія, своя культурна спадщина. Кожен громадянин має вивчати  історію, традиції, знати про минуле нашої Батьківщини – адже це основа духовності, патріотизму.

    Все це знайшло відображення у книгах Василя Скуратівського «Дідух», «Вінець», «Погостини», «Місяцелік»,»Берегиня», вони стали основою у нашій роботі в питанні виховання поваги до культури і традицій нашого народу. Тим паче, як писав сам Василь Тимофійович у книзі «Я сам про себе розкажу»: «…Як татові, так і мамині батьки народилися й виросли в Скуратах, маючи однакові прізвища Скуратівські.  …Мій дід Якуб, одружившись на місцевій дівчині Гапці, придбав клапоть землі й оселився на хуторі Забуда за п’ять кілометрів од Скуратів. То було затишна, в кілька осель, місцевина. Назва хутора  (до речі, там я і народився) походила від того, що осідалище знаходилося за Будою, цебто за місцем, де заготовляли поташ (дерев’яний попіл)…».
 Сам Василь Тимофійович не раз бував у Скуратах, відвідував бібліотеку. Саме звідси почав свою подвижницьку роботу, дослідження традицій і звичаїв рідного краю. Безперечно, не варто плакатися за тим, що вже віджило, залишилося в царині звичаєвих історій. Але не можуть не хвилювати поліщука виставлені у своєрідному «бібліотечному» краєзнавчому музеї прядка, терниця, рушники, народний одяг…

 Народознавчою роботою Олена Володимирівна займається з великим задоволенням.

Є й духовний бік нашої культури. Це – звичаї, обряди, твори усної народної творчості. Всі в селі знають красиву легенду про журавля і журавку, коваля Марка та дівчину Оленку. Але народна легенда не зникає безслідно, коли далекі нащадки, а наші ровесники, срібними вечорами милуються, як за сивими туманами, де з житнього духу та татарського лепеху сіється мливо прабатьківських вітряків, і досі бродять, вишукуючи чар-зілля, журавель і журавка – символи нашої вірності і любові. Коли в бібліотеці зорею сходить солдатська каска молодого вояка, котрий захищаючи Україну, упав смертю хоробрих під Скуратами. Може, то нащадок коваля Марка та журавки Оленки, що так і не допив свого келиха щастя. А вдячні скуратівці бережуть пам’ять про солдата, бо так і написано на покуті, де зберігається каска вояка «Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

Якщо ви не бачили дивосвіту поліської краси, також завітайте до бібліотеки, погляньте на виготовлений дитячими руками куточок «Говорить рідної землі краса». Це Полісся в мініатюрі. Глянеш, і ніби відчуваєш шумовиння березняків та  легіт голубих джерел.

А які красиві і веселі гаївки, маївки, щедрівки, колядки  проводять учасники «Іскорки». Всі народні і церковні свята, які проходять в селі організовує бібліотекар зі своїми помічниками.

 І взагалі заходиш у бібліотеку і відчуваєш, що душа тягнеться до книжки.

Але нам уже час. Нам запропонували познайомитись із місцевим храмом, який входить і п’ятірку найстаріших храмів району. 

Таким насиченим враженнями закінчувався день.

По закінченні семінару провели анкетування :
                            « Досвід колег – у практику роботи»

Серед запитань були:

- Що Вам сподобалося в роботі колег?

- Що  викликало здивування, і з чим ви не згодні?

- Що з побаченого ви плануєте використати у своїй практиці?

- Яким досвідом ви можете поділитися з іншими?