ЕТНОдень в бібліотеці

 Щороку, коли за вікном багряна осінь, в день народження Василя Скуратівського, 25 жовтня, сільські бібліотекарі малинської громади збираються у «Василевій світлиці», щоб віддати данину шани та поваги письменнику, народознавцю, етнографу, нашому славному землякові, ім’я якого носить наша бібліотека.

Сьогодні ми вперше провели ЕТНОдень який, сподіваюся, стане початком гарної традиції. Адже маємо багатющий скарб, який отримали у спадок. Ми повинні зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб, як говорив Василь Скуратівський, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу.

Нам поталанило жити на поліській землі сивих легенд.

Цей мальовничий куточок близький і дорогий кожному, хто хоч раз побачив наші поля і дрімучі ліси, голубі озера і червоні калинові зарості, вдихнув чистого п’янкого повітря на квітучих лугах, почув сюрчання коника в лагідному надвечір’ї... Треба мати щастя народитися саме на такій мальовничій землі, що зветься Поліссям. Тут мешкали наші предки, топчуть ряст і роблять добрі справи наші батьки, тут народилися й виросли ми, а тепер з’являються на світ і ростуть діти й онуки. І нам, і тим, хто прийде у світ після нас, треба завжди пам’ятати, звідки ми родом, де наше коріння, знати історію свого краю, свого народу, його мову, звичаї, традиції та обряди. Велика відповідальність у цьому плані лежить на нас, працівниках бібліотек.

Під час заходу бібліотекарі презентували етнічні строї своїх сіл, ремесла, частування, оповідали про цікаві народознавчі розвідки.

 Це було неймовірно гарно, корисно і потрібно в наш час, коли народознавча робота несе в собі патріотичне виховання.

 Це - вираження нашої ідентичності й самобутності, цінність, що об’єднує і згуртовує суспільство.

Сьогодні ми отримали заряд позитивної енергії та збагатилися знаннями про життя наших предків. Завдяки мужнім бійцям, що захищають незалежність та єдність України на Сході, ми можемо берегти наші традиції, звичаї, співати українські пісні та не втрачати надію і віру в Перемогу.

Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми відроджуємо найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію, традиції, обряди.

Відзнаку «Малинщина моя – Берегиня моя» в рамках щорічного районного огляду-конкурсу  народознавчої роботи ім. Василя Скуратіського сьогодні заслужено отримали всі бібліотекарі -учасники зустрічі.

Дякую всім бібліотекарям, хто навіть в умовах війни продовжує популяризувати таку красу.

Традиційну красу, яка пережила всі війни.

Українську красу, яка житиме ще віками після нас.

У темне тимчасове, ми з вами дивимось на вічне світло.

Василь Скуратівський: його ім’я носить наша бібліотека

 25 жовтня виповнилося б 83 роки нашому земляку, етнографу, письменнику, народознавцю, науковцю Василю Скуратівському. Для нас є честю, що з жовтня 2008 року Центральна публічна бібліотека носить його ім’я.

Вшановуючи пам’ять земляка, сьогодні, 22 жовтня, колектив бібліотеки провів літературно-народознавчий захід «Невтомний шукач Поліських скарбів», на який завітали учасники об’єднання «Золота осінь». Для них бібліотекарі провели народознавчу екскурсію «Я намагався відтворити життя епохи», розповіли про життя і діяльність нашого видатного земляка, читали уривки з його чи не найвідомішої праці «Берегиня» та декламували поезію, яка ідейно співзвучна з творчістю Василя Скуратівського.

 

 

 

Родзинкою заходу стали спеціально запрошені гості:  поет-пісняр, учасник літературно-мистецького об’єднання «Посвіт» Володимир Канюка, який поділився цікавими фактами про Василя Скуратівського та продекламував власну поезію, а також викладачка Малинської дитячої школи мистецтв по класу скрипки Оксана Новицька, яка виконала твори українських та зарубіжних композиторів.

Постать Василя Скуратівського є, без перебільшення, однією з центральних в історії українського народознавства, а такі його праці, як «Берегиня», «Покуть» «Русалії» та ін. є наріжними в новітній українській етнографії та фольклористиці.

Перші лауреати Всеукраїнської премії імені Василя Скуратівського

Сьогодні вперше відбулось вручення Всеукраїнської літературної премії імені Василя Скуратівського, творчість якого починалася на теренах Малинщини.

Першим лауреатом премії імені Василя Скуратівського у номінації "Художня література" став письменник Михайло Сидоржевський за книгу "Час фарисеїв і героїв"

У галузі народознавства лауреатства премії імені Василя Скуратівського удостоєний письменник Микола Дмитренко за вагомий внесок у духовне відродження України, за книгу "Актуальна фольклористика".

 

    Вітаємо перших лауреатів премії імені Василя Скуратівського.

Святвечір

 

Як писав Василь Скуратівській у своїй книзі «Святвечір»: «Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі іменують просто Різдвом».

6 січня – Святвечір напередодні Різдва. Це вже початок свята. Святково прибрана хата… Палає свічка, мерехтить лампадка…

Усі святково вбрані, радісні обличчя, урочистий настрій. Спокій, доброта, любов…

Господар урочисто вносить до хати житній сніп – Дідух, вітає своїх домашніх зі Святим Вечором. Ставить сніп на покуті під образами – на врожай і достаток. Дідух величаво споглядає, а під ним Божа їжа – Багата кутя. У хаті пахне запашним сіном, а на святковому столі дванадцять пісних страв: вареники, гречаники, смажена капуста, голубці з пшоном, варений горох, квасоля, коржі з маком, узвар. А панує у Святвечір кутя – головна обрядова страва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сходить вечірня зоря – можна сідати вечеряти. Настає Різдво, і все живе славить Христа народженого, і розлягається від співу село…

                    «Христос рождається! Славімо Його!»

На гостину до Василя

 25 жовтня день народження Василя Скуратівського, етнографа, народознавця, письменника, ім’я якого носить наша бібліотека.   

Як завжди на день народження до «Василевої світлиці» приходять гості – визначні, творчі особистості, щоб віддати данину шани та поваги нашому славному землякові, великому подвижнику українського Духу.

Життя показує, що велич кожного краю в людях, які тут жили і живуть і особливо в тих людях, які своїми справами зробили внесок у розвиток культури місця де ти народився і живеш. Василь Скуратівський попри нелегкі часи і умови, в яких йому випало жити, встиг реалізувати себе в багатьох справах та ролях: вчений, організатор і невтомний збирач народних скарбів з культури, побуту нашого народу, популяризатор українства, автор більше 20 книг: «Берегиня» -  яка стала нашим неоціненним скарбом, «Погостини» і «Посвіт», «Покуть» і «Місяцелік», «Вінець»  і «Обереги пам’яті»,  «Святвечір» і «Дідух», «Русалії і «Кухоль меду» - найвідоміші в Україні народознавчі книги.