"Ляльку-мотанку не купують, її всиновлюють"

 Так говорила сьогодні на майстер-класі "Мотанка - прадавній оберіг українського роду" в читальному залі бібліотеки Катерина Комар.  Два захоплення Катерини Сергіївни - реставрація старих вишивок і виготовлення ляльок-мотанок викликають не просто захоплення... Ми дякуємо майстрині, що вона поділилася з нами своїми секретами, розповіла дуже багато цікавого про ляльку - мотанку як прадавній сакральний оберегіг, як символ жіночої мудрості, родинний оберіг, навчила бібліотекарів виготовленню ляльки-мотанки. Цей процес так захопив присутніх бібліотекарів, що всі сказали, коли повернуться до своїх бібліотек, будуть навчати цьому своїх читачів.

Ось такі гарні результати майстер-класу в руках гарних моїх бібліотекарів.

Більше про ляльку-мотанку можете дізнатися далі

Мотанка - прадавній оберіг українського роду

Лялька - мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом.
Лялька - мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг....
Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя. Лялькам - мотанкам ніколи не малювали обличчя. За старовинним повір'ями  саме через лице в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Мотанка безлика, вона не має обличчя, замість очей, рота мотали з ниток хрест - солярний знак, знак сонця, знак добробуту, дуже сильний оберіг (!), що несе в собі і що притягає сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу.
Мотанка несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона несе в собі сонячну енергетику..!

Лялька - мотанка не випадково не має обличчя.
Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки.
Лялька - мотанка – це одна з найдавніших народних іграшок, яка, пройшовши крізь тисячоліття, існує і є дуже популярною навіть сьогодні.
Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом матері - прародительниці, символом мудрості, берегинею роду.
Кожен малюк вмів змайструвати собі цю нехитру подругу, яка втілювала в життя всі ті ролі, які так прагне приміряти на себе чи не кожна дитина – від дівчинки, що заблукала в лісі в пошуках ягід та грибів і до мудрої, доброї бабусі, до якої хочеться звернутись за порадою.
Збереглись відомості і про те, що дівчині перед заміжжям мати власноруч робила і дарувала ляльку - мотанку – символ жіночої мудрості.
Робились ляльки - мотанки з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь.
Тому не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині.
Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку - мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, - і давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!
Для наших предків лялька - мотанка була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою.
А ще її вважали посередником між живими і тими, кого вже немає або хто повинен народитися.
Таку ляльку клали до колиски, перш ніж покласти туди немовляти.
Вважалося, що вона очищає її від злих духів та оберігає дитину.
Лялька виконувала і роль "лікаря", її давали хворій дитині або дорослій людині, сподіваючись, що вона зцілить його від хвороби.
Довга коса - символізує довге і щасливе подружнє життя. 

Такі ляльки були колись мало не в кожному українському домі!
Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні світу.
Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід.
Ляльку часто використовували у ритуалах.
Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління...
Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство і успіх.
Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки.
Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку - мотанку, як оберіг для нового будинку.
Хворій дитині давали пограти з лялькою. Після чого її знищували. У народі вірили, що вона вбере в себе його недугу.
Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини.
На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба - берегиня, наречена.
При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони його сну і здоров'я.
Баба - берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку. 

Лялька - наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток.
Спосіб простий - перекручування і перев'язування тканини. На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.
Ляльок - мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості.
Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.
Мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.
Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається «лялькою». Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається «рулетиком» і обмотується тканиною.
«Лялькою» називається і перший обжинковий сніп, закручений особливим способом. Голова приєднується дуже просто: до колодки, до трісці, до кукурудзяного початку та ін.
Мотанка навіть може не мати рук, тільки обгортається тканиною. І тут вже годиться все, що знайдеться в господарстві.
Раніше найціннішою прикрасою для ляльки ставали шматки старих вишитих сорочок, іншого одягу.  
У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці.
Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами.
Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.
Тому мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями.
Мотанка пов'язана з усіма аграрними святами.
Її роблять на Колодія, наприкінці Масниці (як уособлення зими, яку спалюють), на Івана Купала (лялька Марена). Її сакральне значення збереглося.
Обов'язкова умова - іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини.

джерелоhttp://motanka.ucoz.ru/index/istorija_motanki/0-2