По кому б’є дзвін…

26 квітня 1986 року…  Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике містечко Чорнобиль дізнається весь світ.

30 років тому, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС, о 1-ій годині 23 хвилини 40 секунд, велетенське полум’я несподівано розірвало нічну пітьму… Катастрофа.

 Аварія на Чорнобильській атомній електростанції вийшла за межі проблеми ядерної енергетики. Вона зачепила сфери політики, економіки, медицини, екології, історичного розвитку нації, моралі та інших аспектів людської діяльності. Чорнобильська аварія набула всепланетного змісту і, безумовно, вона стала поворотним пунктом в сучасній історії людства.  

 Історія нашої землі відтоді поділилась навпіл – до Чорнобильської катастрофи й опісля. Змінила та біда світ, людей, відбулася переоцінка цінностей. Кажуть, що саме Чорнобиль став відправною точкою великих змін у суспільстві, і зокрема, краху найбільшої імперії –  Радянського Союзу. Хтозна, чи Чорнобиль на те вплинув, чи ні, але те, що він змінив життя багатьох, перекреслив долі, мрії, сподівання мільйонів, -  беззаперечно.

По своїй суті та масштабах Чорнобильська аварія є унікальною. По-перше, вона охопила величезну територію трьох країн – України, Росії, Білорусі, нанесла великі збитки природним, людським та виробничим ресурсам цих держав. По-друге, Чорнобильська катастрофа стала не тільки національним явищем. Вона має резонанс і в країнах Європи, як політичний, так і економічний, захопивши території Італії, Австрії, Болгарії, Румунії, Чехії, Польщі, Німеччини, Ірландії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Франції.

Достатньо зауважити, що атомна бомба, яка була скинута на Хіросіму, важила лише 4,5 тонн. Реактор же четвертого енергоблоку ЧАЕС  викинув в атмосферу у вигляді мілкодисперсних частинок 50 тонн двоокису урану, плутонію, стронцію та багато інших радіоізотопів.

Лише сьогодні ми можемо оцінити наслідки тієї страшної аварії, усвідомивши небезпеку, яка чатувала на мільйони людей.   А масштабами глобальної катастрофи, що насувалася, для України, для її народу могли бути фатальними. За висновками академіка Лігачова «у разі можливого провалу серцевини розжареного реактора у воду, яка була під його дном, у так званому барботері, міг статись вибух, наслідки якого були б нищівними для всього живого у радіусі  500 кілометрів». Якби стався вибух, могли б загинути 35 – 40  мільйонів людей. А загроза такого вибуху існувала.

Пріоритетним завданням в перші години аварії було гасіння вогню на даху станції і території довкола будівлі, що містила енергоблок № 4 для того, щоб захистити енергоблок № 3 і тримати його основні охолоджувальні системи в робочому стані. Вогонь гасили до 5 години ранку. У середині четвертого блоку вогонь вдалося загасити лише 10 травня 1986 року, коли більша частина графіту згоріла.

 Трагічною сторінкою в житті Малинщини, як і всього українського народу, стала аварія на Чорнобильській атомній станції. Вже з перших годин наші земляки стали на захист рідної землі від атомної смерті.    

У ті тяжкі години жоден малинчанин без поважної причини не відмовлявся їхати на ЧАЕС,  жоден керівник не уникав завдань, які ставили перед ним.  Всі жили одним: треба врятувати країну від катастрофи!  І рятували, кидалися на перший край боротьби з катастрофою не за гроші, не за нагороди, ними якраз і обійшли переважну більшість учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, тоді боронили світ з обов’язку і так, вважали, треба. Тих людей інакше й не назвеш – герої!

Одним з перших виїхав в Чорнобиль 27 квітня на охорону громадського порядку Леонід Мартиненко – ліквідатор аварії на ЧАЕС ІІ категорії, - нині  начальник слідчого відділення  Малинської  РВ УМВС.

Ліквідатор другої категорії, малинчанин Юрій Чушенко очолив групу з 15 міліціонерів Малинського РВ УМВС, яка у складі міліцейського обласного підрозділу у перші дні після аварії, в квітні 1986-го прибула до Прип’яті патрулювати  місто. «Із п’ятнадцяти чотирьох уже немає серед живих: П.Архіноса, В.Олексієнка, В.Дем’янчука, О.Костюченка» -  згадує  Ю.Чушенко через 26 років після аварії.

Серед сотень ліквідаторів з Малина був і Олександр Левкович. Він працював у Чорнобилі по блокуванню периметра майданчика відстою транспорту, який не пройшов дозиметричний контроль. Машини були із завищеною дозою опромінення. Вийшло, що замість двох днів відрядження довелося провести в зоні п’ять днів. Підірване Чорнобилем здоров’я дуже швидко дало про себе знати. Ще зовсім молодим чоловік пішов з життя, залишивши дружину з двома доньками.

Не йдуть з пам’яті дні, проведені біля самого реактора, ветерана праці, відмінника військового будівництва, ліквідатора аварії на ЧАЕС другої категорії, 75-річного слобідчанина М.А.Левченка. Від передозування радіоактивними елементами нестерпно пекло в горлі, - згадує  М. Левченко. А згодом – переливання крові в Інституті гематології Академії медичних наук УРСР. За сміливість і героїзм, проявлені у ліквідації наслідків аварії , Миколу Арсентієвича нагороджено медаллю «За відвагу на пожежі».

Володимир Халепа пробув на ліквідації аварії не декілька днів, а цілих  п’ять  місяців. Його , разом з В.Грищенком, В.Гегою, С.Горулею відрядили у склад інженерно-саперного полку Прикарпатського військового округу, що базувався у селі Термахівка Іванківського району. Вони будували мости, переправи.

Ось уже 30-й рік травень для малинчанина В.А.Севрука, ліквідатора другої категорії, не лише місяць розквіту весни, а й згадка про страшну трагедію на Чорнобильській АЕС. Тоді першочерговим завданням було врятувати людство від нового вибуху на ЧАЕС. Водій ПМК-158 і екскаваторник В.Севрук у Чорнобилі споруджував бетонний завод. З нагоди 27 річниці аварії на ЧАЕС,  його з двома малинськими ліквідаторами  М.Музиченком та В.Грищенком нагородили медаллю «За заслуги». Всього в ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС брали участь близько п’ятисот малинчан. 

У районі нині проживає 13450 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. З них ліквідаторів першої категорії – 6, другої – 63, третьої – 14. Потерпілих внаслідок аварії першої категорії – 252, евакуйованих другої категорії – 24, потерпілих – 57. 103 населені пункти Малинського району були віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).  

У зв’язку із радіонуклідним забрудненням півночі Житомирщини значних збитків  було завдано економічному потенціалу краю, зокрема сільськогосподарському  комплексу.  Так закупки молока по Малинському району скоротилися на 56 відсотків.

Також певне скорочення виробництва відбулось і в лісовій галузі. Адже 36 відсотків Малинського району вкрито лісами, які відіграють важливе промислове та екологічне значення. Вони є джерелом ділової деревини, а також потужним  і найбільш ефективним засобом захисту та покращання якості навколишнього природного середовища.

Та найбільше занепокоєння викликав і викликає вплив радіоактивного забруднення на фізичний стан населення району і міста. За даними фахівців понад  90 відсотків всіх захворювань пов’язано із дією факторів оточуючого середовища. Техногенне забруднення середовища безпосередньо формує умови проживання населення і вимагає ступінь його працездатності. Важливо при цьому враховувати, що дії забруднення піддаються насамперед люди похилого віку та діти, які в силу своїх вікових особливостей більш чутливі до різного роду забруднення навколишнього природного середовища.

Тому постійна медична профілактика та обстеження населення на забрудненій території, щорічне оздоровлення школярів у екологічно чистих зонах є необхідною складовою заходів, що здійснюються у краї. Вони певною мірою сприяють  стабілізації стану здоров’я людей.

Проте, навіть такі дії не зменшують тенденції зростання захворюваності і смертності у мешканців Малинщини.

Захворюваність і смертність серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є найвищою серед усіх категорій населення. Так, на Житомирщині лише за період 1987-1996рр. померло 133 ліквідатори.

У знак вдячності   до наших земляків, учасників боротьби з атомною смертю, у день 15-ї річниці трагедії в Малині встановлено пам’ятний знак «Чорнобиль»  –  жертвам Чорнобильської трагедії.   

Вирішення частини проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС  стало прийняття Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Значним  кроком вперед у вирішенні проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в районі стало прийняття Малинською районною Радою народних депутатів  відповідної програми. Проте, лише в кінці 1991 року, завдяки наполегливості жителів  Малинщини у відстоюванні своїх законних прав, Верховна Рада УРСР та Рада Міністрів прийняли відповідне рішення  про внесення території всього  району до категорії території, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

 Система вищевказаних Законів  та програм дала можливість більш-менш об’єктивно  відповісти на питання, поставлені перед людиною Чорнобильською трагедією.

Значну допомогу у вивченні наслідків аварії на ЧАЕС, методичні підходи визначення вартісної оцінки збитків, завданих в результаті аварії на ЧАЕС для Малинського району  та питання  фінансово-кредитного забезпечення природоохоронної діяльності в Малинському районі зробив В.А.Студінський – український вчений-економіст, кандидат економічних наук (1996), доктор історичних наук (2005), професор Київського національного економічного університету. Автор понад 300 наукових та науково-дослідних публікацій, десяти книг, зокрема «Малинщина: економіко-екологічний аспект», «Чорнобильський аспект економіко-екологічного розвитку Житомирщини», «Історія Малинщини».

Сьогодні країни світу проявляють не тільки науковий інтерес до наслідків аварії на ЧАЕС, а й беруть участь у заходах по мінімізації наслідків катастрофи.

Зокрема, протягом п’яти років здійснювався проект «Чорнобиль –

Сасакава», ініціатором якого став Японський фонд співробітництва в галузі охорони здоров’я ім. Сасакави. В цьому проекті брали участь медики Японії, України, Білорусі та Росії. Фондом виділялось 48 млн. доларів, на які  створено п’ять радіологічних центрів, два з яких працює в Україні (в т.ч. у м. Коростені).    Коростенським діагностичним центром було оглянуто близько 30 тисяч дітей Житомирщини. А членами японської асоціації «Чорнобиль- Тюбу» в період 1990-1996 років надана допомога лікувальним закладам області на суму 3,3 млн. доларів.

До 2016 року загальна шкода, завдана Україні аварією, може скласти 170 мільярдів доларів. Наразі на об’єкті «Укриття» залишається близько 200 тонн ядерного палива. Що чекає на ЧАЕС у майбутньому?  За оцінками фахівців, від 80 до 100 років забере процедура довгострокової витримки реакторів. Потім 30-50 років триватиме робота з контуром багаторазової примусової циркуляції. І лише після цього можна говорити про остаточне її закриття, консервацію і демонтаж.

Сьогодні Чорнобиль для нас – це майже 3,5 мільйона постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це близько десяти відсотків території , що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей зі 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки та переїхати в інші місця. Унаслідок Чорнобильської катастрофи, радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України. На 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля, збирання грибів та ягід.

Чорнобильська трагедія завдала непоправного лиха  –  Полісся стало епіцентром найбільшого у світі радіаційного забруднення. Вже десятки сіл зникли з лиця землі, а разом з ними незворотно втрачаються духовні  й матеріальні цінності, вироблені попередніми поколіннями.

        Гуде набат тривоги над землею нашою. Будить від несправедливості, звертається до совісті, розуму, сумління кожного із нас, до всього людяного в наших серцях. Не запитуйте по кому б’ють чорнобильські дзвони –  вони б’ють по кожному з нас.

                  Подай у душі доброго вогню –

                  Хай воскресає світ животворящий,

                  Хай до нащадків озоветься пращур,

                  Хай древній рід збере свою рідню,

                  Очистить од скверни воду нам і кров –

                  Хай доля нас завчасно не ламає…

                  Пошли  нам, Боже, згоду і любов,

                  І  ТОЙ вогонь, що в світі нас тримає.

                                                                                                    Ніна Лисенко