Новеліст світової слави. Василь Стефаник

"Все, що писав мені боліло..."

"Страшно сильно пишете Ви.

Так, якби-сте витесували потужною

рукою пам’ятник для свого народу…

Гірка, пориваюча, закривавлена поезія

Ваша…котру не можна забути. "

О.Кобилянська

14 травня виповнюється 145 років від дня народження Василя Стефаника

Стефаник Василь Семенович (14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Галичини.

Василь Стефаник жив болями своїх героїв, відчував їх серце. Його новели по-новому відкрили душу селянина, його думки і прагнення.

Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських.

Початок літературної діяльності Стефаника припадає на 90-ті роки ХІХ ст. Період 1897-1901 років був розквітом його літературною таланту, напруженої письменницької праці.

У 1899 році в Чернівцях вийшла перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка».

В 1900 році у Львові - друга збірка «Камінний хрест», в 1901 - третя збірка «Дорога».

До четвертої книжки Стефаника «Моє слово» (1909) увійшли всі новели збірок та дві нові - «Моє слово», «Суд».

Після цього у літературній діяльності Василя Семеновича настає перерва аж до 1916 р.

Він пише новели антивоєнного спрямування «Марія», «Дівоча пригода». У 1926 році виходить збірка новел «Земля», куди увійшли нові твори на злободенні теми. А наступного року прогресивна громадськість Західної України відзначає 30-річчя літературної діяльності В. Стефаника.

В останні роки життя письменник тяжко хворіє. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р. у селі Русові, де й похований.

Велику роль у творчому житті В. Стефаника відіграв Іван Франко, якого він називав своїм учителем. Стефаник підкреслював, що Великий Каменяр допоміг йому усвідомити важливу суспільну роль літератури в житті народу.

В. Стефаник написав 60 новел та оповідань. Наслідуючи тогочасну модерністську літературу, він «створив собі свій світ». Однією з особливостей стилю Стефаника є надзвичайна стислість, лаконізм та глибокий ліризм. Його новели не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов. Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті.

Герої новел Стефаника вміють, затамувавши в грудях пекучий біль утрати, любити, сподіватися, залишатися завжди людьми («Марія», «Сини», «Вовчиця», «Мати»). 

Ім'я Василя Стефаника стоїть поряд з іменами видатних новелістів світу. Його новели та оповідання вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю.

 І. Франко називав "його новели - як найкращі пісні ...».

Пропонуємо згадати кілька найбільш відомих творів письменника.

"Камінний хрест". Це єдина книга Стефаника, присвячена темі еміграції. В її основу покладено справжній факт. Односелець письменника, емігpувавши в Канаду, поставив на своєму полі камінний хрест, який і зараз там стоїть.

Герой новели Іван Дідух емігрує, піддавшись вимогам дружини і синів. Для нього pазлука з рідною землею - трагедія. Пpоникнутий стpашною тугою, Дідух відчуває себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Картина пpощання, сповідь, жалібний спів, божевільний танець - все це спроби автоpа показати читачеві народну скорботу, гоpе людське і одночасно надію тpудівника на краще майбутнє. Образ «кам'яного хреста» став символом того страшного тягаря, яке несло на своїх плечах селянство.

«Вона - земля". Твір наповнений глибоким патріотизмом. У лиху годину війни люди повертаються на свою землю, без якої вони не можуть жити. Земля - ​​це найцінніше, що є у людини, тому, якщо і гинути, то на своїй землі.

"Сини". Це суцільний монолог старого батька, де він вихлюпує свій жаль за убитим на війні синами. Туга за ними так велика, що він і скаржиться, і плаче, і падає на землю. Герой не знає, як заспокоїти біль, який роздирає його зсередини. Він готовий віддати своє життя, щоб побачити хоча б могили своїх синів.

«Дитяче пригода". Війна, смерть і жах показані через дитяче сприйняття. Маленький Вася, опинившись з іще меншою сестричкою біля вбитої мами недалеко від фронту, не усвідомлює усього трагізму ситуації, а у читача від цього холоне кров ...

"Дорога". Автор показує важку роботу і жахливу долю трудової людини. Горе героя новели - не тільки особисте, це горе всього народу.

Увічнення пам'яті

• Ім'я Василя Стефаника мають:

Прикарпатський національний університет

Національна бібліотека у Львові

Публічна бібліотека у Києві

Вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию, Снятині

Коломийська спеціалізована школа І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника

Снятинська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника у м. Снятині

Львівська СЗШ № 22

Премія в галузі літератури і мистецтва — найвища в Івано-Франківській області відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам.

Василеві Стефанику споруджено пам'ятники:

• у Львові на вулиці Стефаника перед входом до Національної бібліотеки імені Стефаника
• в Івано-Франківську на подвір'ї Прикарпатського національного університету на вулиці Шевченка
• у селі Русові
• у місті Едмонтон (Канада)
• у місті Снятині
• у селі Ясенові Бродівського району на Львівщині

Джерела: http://bibliotekacoledg.blogspot.com/2016/05/blog-post_12.html, http://www.oblosvita.kiev.ua/3206/vasil-stefanik-literaturnij-portret/