Подорож додому. Українська хата

Здрастуй, хато,

дитинства колиско,

Білі стіни і вікна привітні,

Я вклоняюсь тобі низько-низько,

Найрідніший куточок у світі.

Від усього віє теплом і здається, що саме тут оселилась душа України.

Чиї долі берегли вишиті з любов’ю та надіями рушники?

Кого поїли дівчата молоком з цих глечиків?

Які казки були розказані біля печі зимовими вечорами?

Кому світилка освітлювала шлях кохання цією зеленою свічкою?

Можливість помандрувати крізь час, по-новому поглянути на побут українців ми отримали в музеї-садибі «Українська хата». Таку можливість нам надали сестри Галина та Надія Романчуки із маленького поліського села Савлуки Малинського району.

А поїхали ми туди не випадково. В рамках народознавчої роботи бібліотек до дня народження Василя Скуратівського, ім’я якого носить наша районна бібліотека, ми кожного року проводимо серед бібліотекарів району народознавчі конкурси. Ми збирали легенди, краєзнавчі перлинки, робили Дідухи, створювали Дерева Роду.

 Цього року ми провели народознавче коло «Чим багата українська хата». Кожна річ розглядається не лише як ужитковий предмет, а як частина гармонійного мікросвіту – хати. Уважний погляд на звичайні домашні предмети дає можливість заглибитися у світ прадавніх знань, можливо навчитися чомусь у пращурів. Адже їх знання не мали наукового підґрунтя, вони базувалися на природі, й гармонійному співіснуванні з нею. Тому їх сила була набагато більшою й міцнішою.

Хата – не просто дім в якому проживала сім’я, це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та помирали. Так повелося, що для українців побудувати дім означало не лише викласти стіни, а й створити місце для родового гнізда, народити, виростити та виховати в ньому дітей, добрими, працьовитими та віруючими. 

Українська хата – це невід’ємна частка нашої давньої культури. Хата назавжди стала взірцем естетичних вподобань українців.

Тож знайомимось з колискою нашого роду – українською хатою.

От чи знали ви, наприклад, що найголовніша річ у хаті –це піч. Приготування їжі то взагалі не головна ознака печі. Піч – це мати, це Берегиня родинного вогнища, це тепло, і затишок, і спочинок, і лікарня, а якщо гарно змайстрована і розмальована – тоді і насолода для ока.

А колискові пісні? Ви думаєте, що мама співала їх тільки для того, щоб заснула її дитинка?

Колись не даремно говорили, що виховання людини починається з колискових пісень. Колискові - найдавніші пісні людства, що володіють величезною силою навіювання. Наші предки надавали колисковим містичне значення. Для кожного немовляти колискова була своя - її при народженні складала мати. Потім ця пісня все життя була її оберегом. Відсутність музичних здібностей у мами - не привід відмовляти дитині в колискових піснях. Дитині не важливо, чи є у мами слух, гарний чи є у неї голос. Йому важливо в перші дні свого життя бачити добре обличчя, чути плавну розмірну мову, відчувати любов, ласку й ніжність мами. Спів мами цілющий для малюка. Саме материнська пісня несе дитині здоров'я і спокій. Малюк ще не знає мови, не розуміє слів, але слухаючи колискову, він заспокоюється. Це перша в його житті музика. Вона сприймається малюком з магічною силою, тому що виходить від самої рідної, найдорожчої людини - матері. Під час виконання колискової своїй дитині мама розповідає про сьогодення і придумує для нього прекрасне майбутнє ... Ритм колискової пісні співвіднесений з ритмом дихання і серцебиття матері і дитини, відіграє важливу роль у їх душевному єднанні.

Колискові - перші уроки рідної мови. Поступово звикаючи до повторюваних інтонацій, дитина починає розрізняти окремі слова, що допомагає їй оволодіти мовою, розуміти її зміст. З колисковою піснею дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, птахів, предмети і початкові уявлення про життя.

«Материнські» пісні можна вважати першоджерелом духовності, моральності, чемності, чесності. Це перші поетичні та музичні твори, до яких долучається малюк. Непомітне введення у світ мистецтва через колискову, поза сумнівом, формує у дітей любов до української культури, народного мистецтва.

Крім того в колискових піснях затверджується вища цінність займаного дитиною місця, тому що для повноцінного розвитку дитини важливо затвердитися в тому, що місце, займане його "Я" в цьому світі - найкраще, його мама - найкраща, а будинок - найрідніший. Крім усвідомлення власного "Я" колискова пісня знайомить дитину з простором навколишнього світу, цей простір вибудовується навколо дитини, як би протиставляючи теплоту, захищеність будинку небезпекам зовнішнього світу.

Ніжність, ласку, сердечність, задушевність, розслаблення, заспокоєння несуть колискові пісні, вони знімають тривожність, збудження. Колискова - це як би материнські руки, зімкнуті навколо дитини, які не допускають проникнення зла.

Від того які пісні співала дитині мама, і чи співала взагалі, залежить характер маленької людини, його фізичне здоров'я, ступінь розвитку, і ще багато чого…

А яку філософію несе в собі дитяча колиска?..

А рушники. Здається про що, а про рушники ми знаємо все. Але це тільки здається. Ми стільки ногового почули про рушники!

А що таїть в собі українська хустка?

А якими оберегами були жіночі прикраси?

Що ховала в собі дівоча скриня?

Який сакральний зміст несуть ляльки-мотанки?

А яке найсвятіше місце в українській хаті?

А яку функцію виконував поріг, що таке сволок, долівка, призьба, мисник?

А чому вікна і двері зазвичай фарбували у синій колір?

А які традиції пов’язані з будівництвом хати?

А інформація про традиційні українські страви підкріплювалась самими стравами.

А як відпочивали українці? Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці!

Відповіді на всі ці питання ми отримали від бібліотекарів району-учасників нородознавчого кола «Чим багата українська хата». Враження від заходу чудові, це і щире захоплення, і здивування, і сміх, і сльози.

Хочеться сказати українцям: пам'ятайте своє коріння, виховуйте у молоді почуття патріотизму, любові до народних духовних джерел. Не цурайтеся своїх коренів, своїх традицій, своєї мови, своїх пісень. І тоді не розірветься зв'язок поколінь, і буде жити Україна. Разом із пам'яттю до нас повертається національна гідність, гордість і сила... 

Світлини із заходу: