Молодь біля літературного мікрофону

До літературного мікрофону «Щастя тим, хто йде далі» (в рамках обласної акції «Золота полиця бібліотеки: вибір молоді») запросили в районну бібліотеку молодих читачів, старшокласників школи-ліцею №1.

Говорили про творчість Світлани Талан.

Світлана Олегівна Талан – Золотий сучасний письменник України, неодноразова лауреатка всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», за версією журналу «Фокус», входить до трійки найпопулярніших письменників України, великий патріот нашої держави.

Світлана Талан…. 

Одна тільки фраза та погляд, і відчувається справжній ТАЛАНТ сильної духом жінки, з світлою душею та проникливим художнім словом, яке закарбовується в пам’яті та не залишає байдужим. Це слово сколихує нашу свідомість і завжди нагадує нам, що життя наше таке швидкоплинне…

ЇЇ книги розповсюджуються рекордними тиражами, а героїні вражають реальністю. Як написала про неї письменниця Олена Печорна: «Після особистого спілкування в пам’яті насамперед лишаються її очі, бо коли Світлана Олегівна уважно дивиться на тебе, мимоволі почуваєшся героєм її нової книги. Справа в тому, що Світлана пише в жанрі «реальних історій». Усі її твори піднімають гостросоціальні проблеми: це такі як СНІД, наркоманія, самотність, жорстокість, страшна тема голодомору 1932-1933 років, тема дітей війни, тема війни на Сході України.

За кожною з книжок стоять цілком реальні люди та реальні історії. Взявши до рук будь-який роман Світлани Талан, отримуєш унікальну можливість зазирнути в чуже життя і не повторити помилок у власному. Але, як на мене, головна складова вражаючих тиражів письменниці - «емоція».

Тому мабуть так емоційно учасники заходу ділилися своїми враженнями від прочитаного і розмірковували з приводу піднятих проблем.

Перша книга Світлани Талан без перебільшення розчулила тисячі сердець. Зізнаюсь, що «Коли ти поруч» є чи не найпопулярнішим романом серед юних читачів нашої бібліотеки. 

Книга допомагає по-новому поглянути на страшну хворобу СНІД, викликає співчуття до ВІЧ-позитивних людей, які живуть з нами поруч і потребують допомоги. Недарма рукопис здобув окрему відзнаку на конкурсі «Коронація слова» від фонду Олени Пінчук Анти-СНІД «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». Читачі запевняли, що окремі епізоди роману читали зі сльозами на очах. Чому таке жорстоке та не готове до таких проблем суспільсько? Як би кожен з присутніх повів себе поруч з такими людьми? Важливі моральні теми підняті і в "Помилці".

У книзі «Розколоте небо» йдеться чи не про найчорнішу сторінку історії нашого народу, яка так чи інакше, але відбивається в генетичному коді цілих родів. А як інакше, коли було знищено мільйони етнічних українців? Жорстоко й цинічно стерто з лиця землі. Без зброї, без кровопролиття. Просто заморено голодом.

Відверто зізнаюсь, роман не можна читати без брому і тому спочатку не хотіла виносити його на обговорення, щоб не травмувати юні душі. Адже роман вражає, викликає шквал емоцій, шокує. Після прочитання кілька тижнів насолоджуєшся їжею у прямому сенсі й дякуєш за те, що маєш. Історії, котрі згодом стали художнім текстом, бентежать настільки, що забирають сон, адже все оте жахіття відбувалось насправді! І дітлахи, котрі кусають свої рученята і п’ють власну кров, або визбирують хлібні крихти з рота вже мертвої бабусі. І матері, які наважувались на ходу закидати своїх дітей до товарняків, котрі йшли до Росії, бо там, у притулку, з’являвся бодай шанс вижити, дарма, що ось так, у повному незнанні, де твоя кровинка і з ким, аби лиш вона жила. І хутори, у вікнах яких – жодного вогнику, бо нема кому запалити. Вимерлі всі. І вітер доносить запах смерті, а ховати теж нікому. І рецепти страв з нічого - трави, кори, коріння. І люди, яким не вистачає сил, щоб просто… жити.

І як не дивно молодь підтримала прочитання цієї книги, як частини страшної історії нашого народу. Ділилася враженнями. Запамятався виступ Саші. Дівчина сказала, що роман нагадав їй канву, яку Світлана Талан вишила традиційними для українців кольорами: чорними – то безневинні жертви смерті, спровоковані комуністами, червоними – то любов, яка не дивлячись ні на що йшла поряд.

Звичайно, хтось може дорікнути, мовляв, навіщо? Без того невесело. Але ні. Подібні книги потрібні. Ми маємо знати свою історію, аби не допустити подібного знущання НІКОЛИ. Адже історія – вперта пані, вона знову і знову вчить, хто твій ворог, а хто друг. Шкода тільки, що за свої уроки вимагає зависоку плату.

Про що і йшла мова далі, в обговоренні  книг про війну на Сході України «Оголений нерв», «Повернутися дощем», «Ракурс».

 

Книги ці читати важко. Вони болять, болять кожним рядком. Війна роздирає навпіл усі зв’язки, рідні люди і вірні друзі стають ворогами. Війна проходить і по родинах і по душах.

«В часи особливої напруги у людей оголюються почуття. Скільки серед нас дітей своєї країни, які тільки зараз, коли можуть відібрати її, зрозуміли наскільки вони люблять Україну. Хто не знав Гімн України - уже вивчив, хто не тримав у руках Прапора, підняв його, хто не мав вишиванки –придбав. Усе те, що раніше здавалося не таким уже вагомим, одразу стало таким рідним до щему в серці, до болю в душі» - пише Світлана Талан, яка бачила війну на власні очі.

Книги, які змушують замислитися та переосмислити своє життя.

Читайте, відкривайте та осмислюйте кожну грань творчого доробку ТАЛАНовитої письменниці, котра сіє в серцях читачів добро і світло.

Кожкого року у письменниці виходить один, два, три, чотири романи.

Бібліографія її творів доволі широка:

Українською

Коли ти поруч (2012)

Не вурдалаки (2013)

Мої любі зрадники (2013)

Помилка (2014)

Розколоте небо (2014)

Оголений нерв (2015)

Повернутися дощем (2016)

Купеля (2016)

Замкнене коло (2017)

Спокута (2017)

раКУРС (2017)

Російською

«Простите... если сможете» (2011)

Когда ты рядом (2012)

Не упыри (2013)

Без прошлого (2013)

Ошибка (2014)

Расколотое небо (2015)

Надежда (2016)

Своя чужая жизнь (2017)

Раздели мою печаль (2018)

Здоров'я Вам, натхнення, мрій і миру.

Останній нам потрібен, як ніколи…