23 травня - День Героїв

Свято Героїв, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Сьогодні вшанували пам'ять героїв, які присвятили своє життя свободі України учасники заходу  

«Обличчя України в долонях її синів». 

 Була презентована книжкова виставка «Лицарі звитяги і слави».

Слухачів познайомили з новою книгою Г.Махоріна «Наші герої». В презентації книги взяв участь кандидат історичних наук, голова Малинського регіонального краєзнавчого товариства Василь Тимошенко.

Свідомість українців змінюється, а коли змінюється свідомість – пишеться нова історія народу. Майдан та Революція Гідності сколихнули не тільки Україну , а й увесь світ. Ми продемонстрували всьому світові , що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Хоча надто велику ціну ми за це платимо . Ціна – це життя не однієї тисячі хлопців...  Ці хлопці - Наші Герої…

  Саме так назвав свою книгу Генадій Махорін «Наші Герої».

     Генадій Леонідович Махорін – проживає в м. Житомирі. З 2001 по 2011 рік Геннадій Володимирович працював на кафедрі історії України ЖДУ ім. І. Франка спочатку асистентом, згодом - старшим викладачем. 2007 року захистив кандидатську дисертацію. З 2011-го -   працює на посаді доцента кафедри історії, політології та психології ЖНАУ. Він є автором 17 книг і близько 60 статтей  історико-краєзнавчого характеру, співредактор журналу "Краєзнавство. Історико-культурологічний альманах Житомирщини».

   Видання, презентоване в стінах нашої книгозбірні є унікальним, адже в ньому розповідається про борців за національне визволення України, уродженців Житомирщини та які жили на території Житомирщини ХХ- ХХІ го століття в новому, сучасному баченні.

     Але, напевно, найціннішими в цій книзі  є  сторінки нашої нової історії.  Це – Майдан-2014, Революція Гідності та АТО. В дане видання вже внесені імена загиблих  і поранених захисників України, уродженців Житомирщини станом на 10 серпня 2014 року.

   Жителі Житомирщини активно приймають участь в цих історичних подіях, захищаючи  нашу державу, але, нажаль, не всі повертаються з поля бою живими. Вже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних.

 Вічна слава вам, герої - земляки. 

У відзначенні Дня Героїв взяли участь юні талановиті представники школи-ліцею №1 ім.Ніни Сосніної, Чоповицької гімназії, Малинівського ЗНВК школа-сад. 

Читали вірші Олени Теліги, Дмитра Павличка, власні вірші, присвячені воїнам АТО.

 

Звучали пісні, присвячені нашим Героям та пісні про Україну.

Ведучими вечора були Анастасія Карпенко та Максим Грунський.

Ще трохи інформації до Дня Героїв:

Свято Героїв відзначають майже сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. Свято Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра: 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. Українські герої – це вояки: – руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, • козацьких полків Богдана Хмельницького, та Івана Мазепи, Житомирянина гетьмана Івана Виговського, який розбив 100 -тисячне Московське військо 1659 року під Конотопом. • Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, • Січових стрільців Дмитра Вітовського, • Армії Української Народної" Республіки Симона Петлюри, • Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, • Української Повстанської Армії Романа Шухевича та "УПА – Поліська Січ" нашого земляка житомирянина отамана Тараса Бульби-Боровця, • членів визвольного руху шестидесятників Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна залишило у спадок світоглядну систему, яка ґрунтувалася на цінностях шкідливих для розвитку Української Нації й заперечує її існування та право на вільне життя. Прикладом цього можна назвати відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написання відповідно до чужих ідеологічних засад історії, підручників, книжок, фільмів. Відповідно до української національної ідеї має бути створена власна світоглядна система, яка передбачає встановлення власних державних свят. Одним з таких свят має бути Свято Героїв. Свято Героїв, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом залишилися нескореними. Їх гаслом було "Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї" Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України. Головним критерієм при складанні переліку українських героїв має бути наявність праці чи то боротьби за українську незалежну соборну державу, незалежно від часу, місця перебування чи обставин, які були на той час. На Святі Героїв ми вшановуємо пам'ять видатних діячів українського визвольного руху княжої та козацької доби, часів української революції та Другої Світової війни, десятиліть національного спротиву ОУН-УПА та часів відродження української державності. Також ми вшановуємо живих героїв України, ветеранів національно-визвольної боротьби, що чинили опір колонізації України, які є взірцем служіння українській нації для сучасної молоді. Свято Героїв потрібно щоби на вчинках -героїв, які захищали свій край, виховувалися нові покоління захисників Батьківщини. У всіх народів є ціла система свят, що возвеличують подвиги співвітчизників, бо на цьому будується світогляд, культура, та виховання нації. Відзначення Свята Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

НАШІ ГЕРОЇ:

Аскольд і Дир – князі Київські Святослав Ігорович "Хоробрий" – руський князь, загинув у бою з печенігами у 972 року. І

гор Святославович – князь Київський загинув 971 року у боротьбі з печенігами.

Роман Мстиславич "Великий"- галицько-волинський князь, загинув у бою з поляками 26 червня 1205 року.

Михайло Глинський – князь Київський, загинув 1507 року у московській в'язниці.

Дмитро Вишневецький "Байда" – козацький гетьман, страчений турками у 1563 році.

Іван Підкова – козацький гетьман, страчений поляками 16 червня 1578 року.

Северин Наливайко – провідник козацького повстання, страчений і четвертований поляками 20 квітня 1579 року.

Павло Бут "Павлюк" – козацький гетьман, страчений і четвертований поляками 13 лютого 1638 року.

Станіслав Михайло Кричевський – козацький полковник, загинув у бою з литовською армією 31 липня 1649 році.

Данило Нечай – козацький полковник, загинув 20 лютого 1651 року в бою з поляками.

Богдан Хмельницький-гетьман України 1648-1657 року. Іван Богун – козацький полковник, страчений поляками 17 лютого 1664 року.

Іван Виговський – житомирянин, гетьман України, розбив 100-тисячне Московське військо під Конотопом у 1969, страчений поляками 16 березня 1664 року.

Іван Мазепа – гетьман України.

Кость Гордієнко – кошовий Запорозької Січі, помер 1733 року.

Павло Полуботок – наказний гетьман України, закатований у російській в'язниці 29 грудня 1724 року.

Максим Залізняк – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, засуджений росіянами на довічне заслання, а згодом на каторгу.

Іван Гонта – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, виданий росіянами і страчений поляками у 1768 року.

Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької січі, помер незборимим на Соловках.

Адам Коцко – український студент, який боровся за український університет, вбитий поляками 1 липня 1910 року.

Герої Крут – студенти, які загинули в бою з Московсько-біпьшовицьким окупаційним військом 29 січня 1918 року.

Герої Базару – загинули в бою з Московсько-більшовицьким окупаційним військом 21-24 листопада 1921 року.

Федір Черник – пластун, сотник Січових Стрільців, загинув у бою з більшовиками 18 листопада 1924 року.

Ольга Басараб – Член Української військової організації,замордована поляками 12 лютого 1924 року.

Микола Міхновський – автор "Самостійної України", убитий більшовиками 3 травня 1924 року. Симон Петлюра – головний отаман війська УНР, убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 року.

Юліан Головінський – крайовий комендант УВО, убитий поляками ЗО вересня 1930 року.

Євген Коновалець – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 23 травня 1938 року.

Михайло Колодзинський – начальник штабу Карпатської Січі, загинув у бою з мадярами у квітні 1939 року.

Дмитро Мирон "Орлик" – крайовий провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 25 липня 1942 року. Іван Климів "Легенда" – організаційний референт Проводу ОУН, закатований німцями 4 грудня 1942 року.

Олена Теліга – поетеса, публіцист, політичний діяч, член ОУН, розстріляна німцями 9.02.1942 року. Олег Ольжич – житомирянин, член Проводу ОУН, поет, загинув у концтаборі Заксенгаузен 1944 року.

Микола Сціборський – житомирянин, теоретик українського націоналізму, член проводу ОУН, загинув внаслідок терористичного акту у 1941 році та похований у Житомирі.

Дмитро Клячківський "Кпим Савур" – перший командир УПА, убитий більшовиками 12 лютого 1945 року.

Олексій Берест- підняв прапор над рейхстагом 1945 року. Іван Кожедуб – відомий у світі пілот

Володимир Кремінський – Крайовий провідник ОУН, загинув 1940 року від НКВД.

Володимир Робітницький – Крайовий провідник ОУН, загинув на Волині у 1941році від НКВД.

Тимчій-Лопатинський – провідник ОУН, загинув від НКВД 1940 року.

Ярослав Старух "Стяг" – крайовий провідник ОУН, загинув у бою з більшовиками 17 вересня 1947 року.

Василь Сидор "Шелест" – командир УПА-Захід, загинув у бою з більшовиками 14 квітня 1949 року.

Роман Шухевич "Тарас Чупринка" – головний командир УПА, убитий більшовиками 5 березня 1950 року.

Осип ДякІв "Осип Горновий" – краєвий провідник ОУН, загинув у боротьбі з більшовиками 28 листопада 1951 року.

Петро Федун "Полтава" – головний ідеолог підпілля, загинув у бою з більшовиками 22 грудня 1951 року.

Степан Бандера – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 15 жовтня 1959 року.

Кирило Осьмак – Президент Української головної визвольної Ради, помер у Російському концтаборі у 1960 році.

Алла Горська – український митець, дисидент", вбита радянськими спецслужбами 28 листопада 1970 року.

Михайло Сорока -один з керівників ОУН, загинув в російському концтаборі 1971 року.

Олекса Гірник – український патріот, спалив себе у 1978 році на знак протесту російщення України.

Валерій Марченко – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув'язнені 1984 році.

Юрій Литвин – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув'язнені у 1984 році.

Олекса Тихий – український філолог, загинув в російсько-радянському ув'язнені у 1984 році.

Василь Стус – український поет, дисидент, загинув у радянському концтаборі 4 вересня 1985 року.

Володимир (Романюк) – Святійший Патріарх Київський та всієї Руси – України, в'язень російських концтаборів, помер 1995 року. 

Захисники України – наші воїни, які зараз боронять незалежність України від російського агресора.

Слава Героям!