Європейські традиції української культури

В рамках роботи Пункту Європейської інформації нашої бібліотеки відбулась презентація книжкової виставки «Європейські традиції української культури».

Як часто в житті ми чуємо слово «культура»! Цей вагомий термін увібрав у себе всі духовні і матеріальні надбання, що створені людиною, починаючи з первісної. Самобутня національна культура українського народу, є невід'ємною частиною світової культури. Своїм корінням вона сягає в глибину минулого . Український народ  як творець національної і співтворець світової, нагромадив величезні духовні багатства.

   Про це насамперед свідчать численні пам'ятки, що збереглися від цивилізацій, які існували на території України. Всі вони є свідками духовного росту людини, її потягу до краси та вдосконалення.

     Духовна краса народу, оригінальна і своєрідна культура української нації в першу чергу базується на красі багатств рідного краю. Щедра земля, повноводні ріки і дзеркальні озера, схиленні верби і квітуча калина, запашні ковилові степи і тихі гаї - тішили око, народжували в душах щедрість почуттів і бажання оточити себе прекрасним.

   Мова українців солов'їна, вона ллється мов пісня, а музика то розливається, наче Дніпро напровесні, то дзвенить, як струмок. Степові квіти обсіли посуд і  віконниці хатин, які були біленькі, мов хмаринки на прозорому блакитному небі.

     Українську національну духовну культуру створював народ, його світлий розум, чисті помисли, працьовиті руки. До цієї скарбниці входять пам'ятки трипільської і скіфської культур, княжої доби, українського бароко.

      Українці завжди шанобливо ставилися до творчих досягнень світової культури, вміли вчитися в інших народів і щедро ділилися з ними своїми надбаннями. Можна тільки уявити, яких би висот могла сягнути  національна культура нашого народу, коли б не той тернистий історичний шлях , що судився Українській державі.

 «Татари вкрили наш край і підрізали крила народу – орлу. А там за татарами пішла Литва, а за Литвою Польща, а за Польщею Москва – так Україна без спочину , йшла без змоги спинитися і утворити собі по серцю вільне життя» - писав відомий церковний і громадський діяч Іван Огієнко. А ще були навали турків, шведів, німців. Миролюбні, працьовиті і талановиті люди і їхня культура стали заручниками амбіцій більш сильних і войовничих держав. Але народ зміг зберегти рідну мову і самобутню культуру.

«Чудом завжди буде, як на роздертих між двома імперіями українських землях з-під режимів, озброєних багатовіковим досвідом гноблення, щоразу знов і знов проростав той …., могутній дух народної творчої енергії, що будучи , здавалося б, беззахисним, приреченим, усе таки не давав себе погубити, затоптати, більше того, зумів навіть у цих задушливих умовах створити величезні художні цінності у пісні, у різноманітному прикладному мистецтві, у шедеврах народного зодчества.» Ці слова Олеся Гончара стали епіграфом до нашої художньої виставки.

Ми маємо відродити національне культурне поле, на якому й виростатиме нове українське життя. Це обов'язок особистості , суспільства, держави.

      Античність, ренесанс, реформація, бароко, класицизм, романтизм – усі ці найяскравіші надбання європейського духу знайшли оригінальне втілення в історії української культури.

        За чудовими архітектурними пам'ятниками Києва, Львова, Одеси, Харкова, та інших українських міст, можна реконструювати  і простежити еволюцію стилів і смаків європейського містобудування.

     І перша рубрика нашої книжкової виставки : - «Краса по-українськи». Те , що ми сьогодні називаємо українським народним одягом, формувалося протягом багатьох століть. Під чужинецьким пануванням наш народ зберіг національний одяг - як символ, що його він проніс через всі віковічні страждання й утиски. Основою мистецького стилю українського національного одягу є стиль бароко. Артистичне багатство національного одягу ще виявляється у розвиненій гамі кольорів та в мистецьких формах. Зразки червоного намиста й кілька барвистих стрічок завершують ефект гармонійної цілості національного одягу українських дівчат. Вишивка та мереживо на одязі – свідоцтво мистецького смаку, майстерність, що передається від покоління до покоління, традиція ! Сьогодні в повсякденному житті переважає європейський стиль одягу. Та національні традиції живуть і досі. Блузи, сукні, і спідниці, які раніше, прикрашаються вишуканою народною вишивкою. Це свідчить про те , що національний одяг, так само як і мова, вірування та звичаї, є символом України, її талановитого народу.

     Про це все можна прочитати у книгах.:

-Косміна О.Ю.Традиційне вбрання українців/ О.Ю. Косміна.-К.:Балтія-Друк, 2008-т.І: Лісостеп. Степ.-160 с.: іл. Т.ІІ:Полісся. Карпати.-160 с.: іл..

-Матейко К.І. Український народний одяг/ К.І. Матейко.- К.:Наукова думка, 1977.-220 с.:іл.

-Васіна З.О. Український літопис вбрання: /Книга – альбом/.- К.: Мистецтво, 2003 –2006. – т.І: 11000 років до н.е. - ХІІІ ст.н.е.: Наук.-худож. Реконструкції.- 448 с.:іл. Т.ІІ ХІІІ – початок ХХ ст.. Наук. – худож. Реконструкції.- 2006.-448 с.: іл.

      Наступна рубрика:  «Світ рукотворного дива».

    Народне декоративно - прикладне мистецтво, є важливою галуззю художньої культури. Воно розкриває безмежний світ краси і мудрості народу, втілює його талант, розуміння добра і краси. З давніх – давен людина намагалася прикрасити свій побут, мати речі не просто зручні та потрібні, а й красиві. Прикрашенні різьбою меблі, розписаний посуд, одяг оздоблений вишивкою, були звичайним явищем у побуті наших предків. Творчість, працьовиті руки народних умільців створювали вироби, як красою, естетичним смаком і технікою виконання й сьогодні зачаровують нас. В Україні сформувалося багато видів народного мистецтва: художня обробка дерева, каміння, металу, гончарство, художня вишивка, ткацтво і килимарство, декоративний розпис тощо.

     Вишивка – це один із найулюбленіших та найбільш поширених видів народного мистецтва. Працею багатьох поколінь талановитих вишивальниць створено величезна кількість технік , орнаментів, візерунків, композицій.

Книги, які ми презентуємо у даній рубриці покликані сформувати яскраві образи уявлення про українське народно-прикладне мистецтво.

-Кириченко М.А. Український народний декоративний розпис/ М.А.Кириченко.- К.: Знання –Преса,2006.-228 с.:іл.

-Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво/ Є.А.Антонович, Р.В.Захарчук-Чухай, М.Є.Станкевич, -Львів: Світ,1993.-272 с.:іл.

-Кара-Валильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка,-2-ге вид.,стер.-К. Либідь, 2005-160 с.:іл.

 та інші…

     Україна здавна славиться в усьому світі як край пісень. Тому наступна рубрика нашої виставки: « Пісенна врода України »

       Українці – дуже музичний та співучий  народ. Пісня – це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної і співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Українська душа невід,ємна від пісні. Так же, певно, Богом велено, бо саме пісня ввібрала наші високі надії і вічні сподівання, злет світлих почутів і порив до кращого, світлішого, правдивішого. Минають віки, а народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння приносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість.

     Яке ж це диво - народна пісня !

 Цю рубрику представляють книги:

-Наша пісня, наша дума: Навчально – методичний посібник / Укладачі А.А.Данчук, Р.Р. Петронговський.-Житомир, Полісся: 2006,-236 с.

-Чи я в лузі не калина була: Укр. нар. алегор. пісні. Для серед. та ст. шк. віку /Упорядник та приміт. Т.І.Колотило; Вступ. слово А.М. Добрянського; іл.О.І.Кошеля.- К.: Веселка,1991.- 182 с. :іл.

-Українські народні думи та історичні пісні: Героїчний епос; Збірник/Передм. та підготов.навч.-мет.матеріалів О.Машко.- К.: Школа, 2005 с.: іл.

-Українські козацькі пісні:/Зб.//Упоряд. О.С. Олійників; Худ.оформ. О.Д.Сашків.- Одеса:Маяк; 2003.-116 с.

 та інші….

     Україна славиться своєю національною кухнею, яка створювалася протягом сторіч. Багата на традиції, вирізняється розмаїттям страв та їх високими смаковими й поживними якостями. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печення, напої з фруктів і меду відомі у всьому світі. Протягом історії свого розвитку українська кухня зазнавала впливу багатьох кухонь світу – німецької, угорської, литовської, польської, татарської, турецької тощо. Але при цьому їй пощастило не втратити своїх основних національних рис, зберегти відміни, які існували в Закарпатті, на Поліссі, Волині, Гуцульщині, Буковині, Наддніпрянщині, Слобожанщині та в інших регіонах країни. Кожен регіон України не тільки має власні страви, але й загальновідомі готує по своєму. На Волині вас почастують ароматною домашньою ковбасою, на Черкащині пригостять рибою по – жажківські або фірмовими м'ясними ласунками, на Поліссі можна поласувати напоями з журавлини та калини, варениками з чорницею і смаженими грибами, гуцули почастують смачнющим банушем, на Буковині можна покуштувати мамалигою з бринзою, на Донбасі вам запропонують завиванець по-волноваськи, на Поділлі варто спробувати оладки з печінкою або гречаники, а Закарпатські бойки можуть похвалитися квасівкою з грибами і цибульниками…

      Ось така вона чудова й невичерпна розмаїтість української народної кухні ! А прочитати і скористатися рецептами можна з книжок котрі представляють нашу осатаню рубрику :

«Українська кухня та її традиції»

-Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування страв:Підручник. К.: Вища школа, 1995. - 550 с.: іл.

-Артюх Л.Ф. Звичаї українців у народному календарі/ Л.Ф. Артюх.- К.:Балтія-Друк.- 224 с.:іл.

-Карсекіна В.В., Скрипка Л.М. Страви української кухні:Навч. Посібник.- К.: Вища шк., 1993.-239 с.: іл.

-Зварич П.П. Вареники, млинці, пампушки,.../ П.П.Зварич.- К.:Техніка .-1995.-29с.

     

  Як підсумок…

 Українська культура належить  до європейського кола культури, де традиційно вищою цінністю визнавалися свобода і значущість особистості. Збережені до наших днів народні звичаї та традиції нагадують нам про те, хто ми, звідки пішли у світ і чим відрізняємося від інших народів. У них сила народу, запорука існування незалежної і міцної держави, віри в її світле майбутнє…

Бібліотекар читального залу Т.Мацяка