субота, 1 квітня 2023 р.

Щоденник війни очима бібліотекарів. До річниці звільнення північних регіонів України від російських окупантів

 «Здається, що це сон.

Але це не сон.

Це реальність.

У нас війна»:

розповідають бібліотекарі Малинської громади про початок повномасштабної війни росії проти України…

Любов Петренко, бібліотекар БудоВороб’ївської сільської бібліотеки-філії

Ввійшла орда, обідрана, голодна,

На землю хліборобів, трударів…

Потомки ви «вєлікава» народа?!

Ні, ви – нащадки вічних злидарів!

24 лютого прокинулись інші ми. Інші українці. Перші ракети остататочно зруйнували лабіринт ілюзій. Ми побачили, хто є хто. На що здатні друзі, вороги, а головне, на що здатні ми самі. Українці відкрили для себе новий вимір людяності.

24 лютого 6:30, цей дзвінок зі словами “Мам, почалась війна. Росія обстрілює населені пункти поруч з нашим”, - був для мене ніби холодним душем. Спочатку розпач, сльози та нерозуміння того, чому росіяни зараз спокійно сплять, а ми маємо збирати речі та їхати в безпечне місце, щоб просто вижити. Далі адреналін та пакування валіз. У мене не було складено тривожної валізки, тому що я не думала, що все реально зайде настільки далеко.

Цілий день на новинах, вони були для мене замість сніданку, кави, бутербродів. Цілий день думаєш, що вони вже на порозі твого села і лягаєш спати з думкою: “Хочу завтра побачити своїми очима новий день”. 27 лютого до нас в село заїхали наші солдати і стали окопуватися, в цей момент я зрозуміла, що треба готуватися. Ми підготували підвал, щоб було де сховатися у випадку обстрілу села. Так як було холодно, люди надали будинки для перебування солдатів, також допомагали всім чим могли.

Напередодні до нас приїхали близькі родичі, які мешкають в Києві, думаючи що в селі все-таки буде безпечніше, адже вже всі знали, що в планах рашистів був саме Київ, та й разом якось легше переживати всі ці події. До інших жителів села також поприїжджали рідні, так як мали таку ж думку, як і наші родичі. Але, все повернулось інакше, як ніхто не очікував.

Сусідні села окупували рашисти, і почалось найстрашніше. Обстріли не вщухали цілодобово: артилерія, авіація… Кожного дня наша артилерія обстрілювала позиції ворога, постійний гуркіт, вся земля здригалась.

10 березня прилетіла ворожа авіація, і з гелікоптерів почали обстрілювати наше село, внаслідок чого було зруйновано будинок односельчанки. 

Цього дня були втрати серед наших військових. Зрозумівши тяжкість ситуації, наші військові повідомили населення, що може бути ще більше обстрілів, і залишатись в селі дуже небезпечно, тому потрібно по можливості виїжджати. Наш староста, його помічники і я, почали складати списки на евакуацію, після чого за участю міського голови були надані автобуси.

12.03.2022р. був один із масованих обстрілів градами, внаслідок чого було пошкоджено 10 будинків.



18.03.2022р. була скинута на село авіабомба, внаслідок чого було знищено 3 будинки і 15 пошкоджено.


19.03.2022р. відбувся масований обстріл села реактивною артилерією внаслідок чого був знищений один будинок разом з усім майном, також багато будинків було пошкоджено, в тому числі мій.



 

25.03.2022р. відбувся знову обстріл ворожою артилерією, внаслідок якого було знищено один будинок в селі Будо-Вороб’ї і 12 будинків в селі Клітня. Під цей обстріл потрапило кладовище.




 

Наприкінці березня наші хоробрі військові почали витісняти ворога з наших територій. На момент цих страшних подій, в селі залишалось лише 34 людини.

Дякуємо ЗСУ і віримо у нашу Перемогу!

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить
- В окошке комментария напишите то,что хотели и нажмите "Отправить комментарий"! Спасибо!