Показ дописів із міткою До Дня пам'яті жертв Голодоморів. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою До Дня пам'яті жертв Голодоморів. Показати всі дописи

субота, 27 листопада 2021 р.

«Ні труни, ні хрестів І ні тризни! Прямо в яму, На віки-віків! Чорна сповідь Моєї Вітчизни І її затамований гнів»

Сьогодні, 27 листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів 1932-33 рр., в результаті яких загинули мільйони людей.

Голодомор 1932-1933 років був наймасштабнішим, адже був штучно створений для українського народу тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

Голодомор забрав життя 4,5 млн. українців. Щохвилини від штучного голоду помирало 24 людини, щогодини – 1440, щодоби – 34 560 осіб. Вимирали цілі села. У людей забирали все: їжу, речі домашнього вжитку і навіть одяг, щоб ті не могли обміняти його на харчі. Спалювали очерети, відстрілювали котів і собак – нищили все, що могло стати їжею для селян. Для України, як і для світу – це страшна трагедія, яка має свої наслідки, але не має забуття.

Голодомор, який є однією із найчорніших сторінок в історії України, стався майже дев’яносто років тому. Голодомор був системним та страхітливим геноцидом мільйонів українців тоталітарною радянською владою. Дітей, жінок, і чоловіків морили голодом та страчували лише за те, що вони намагались говорити рідною мовою, зберігати рідну культуру, землю та жити у мирі.

Кожного року в цей день о 16:00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання і стартує Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті». Українці ставлять запалені свічки у вікнах своїх домівок та біля місць пам’яті Голодомору в пам’ять про тих, хто був знищений геноцидом.




       Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті.

 

Свіча пам'яті. До Дня пам'яті жертв Голодоморів

«Найважливішим видом соціальної пам’яті є пам’ять нації про своє минуле» — директорка Інституту дослідження Голодомору Світлана Маркова

В пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору Український інститут національної пам’яті закликає всіх мешканців України приєднатися до акції «Запали свічку пам’яті». 27 листопада о 16:00 запали свічку пам’яті й у своєму вікні! На знак скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

Традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував американський історик Джеймс Мейс, який у 19861987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Слова історика нині можна прочитати на стіні Зали пам’яті музею: «Україна належить до тих країн, які у своєму підтоталітарному минулому пережили одну з найбільших трагедій в історії цивілізації — геноцид».

В пам’ять про мільйони загиблих від Голодоморів.


 

 

пʼятниця, 26 листопада 2021 р.

Розколоте небо. До Дня пам'яті жертв Голодоморів.

 Ви коли-небуть плакали над книгою?

Світлана Талан «Розколоте небо». Книга, яку не можна читати без брому. Адже роман вражає, викликає шквал емоцій, шокує. Після прочитання кілька тижнів насолоджуєшся їжею у прямому сенсі й дякуєш за те, що маєш. Історії, котрі згодом стали художнім текстом, бентежать настільки, що забирають сон, адже все оте жахіття відбувалось насправді! І дітлахи, котрі кусають свої рученята і п’ють власну кров, або визбирують хлібні крихти з рота вже мертвої бабусі. І матері, які наважувались на ходу закидати своїх дітей до товарняків, котрі йшли до Росії, бо там, у притулку, з’являвся бодай шанс вижити, дарма, що ось так, у повному незнанні, де твоя кровинка і з ким, аби лиш вона жила. І хутори, у вікнах яких – жодного вогнику, бо нема кому запалити. Вимерлі всі. І вітер доносить запах смерті, а ховати теж нікому. І рецепти страв з нічого - трави, кори, коріння. І люди, яким не вистачає сил, щоб просто… жити.

У книзі «Розколоте небо» йдеться чи не про найчорнішу сторінку історії нашого народу, яка так чи інакше, але відбивається в генетичному коді цілих родів. А як інакше, коли було знищено мільйони етнічних українців? Жорстоко й цинічно стерто з лиця землі. Без зброї, без кровопролиття. Просто заморено голодом.


 Звичайно, хтось може дорікнути, мовляв, навіщо? Без того невесело. Але ні. Подібні книги потрібні. Ми маємо знати свою історію, аби не допустити подібного знущання НІКОЛИ. Адже історія – вперта пані, вона знову і знову вчить, хто твій ворог, а хто друг. Шкода тільки, що за свої уроки вимагає зависоку плату.