Гастроспадщина Малинської громади

 Творча робота на проєкт «Гастроспадщина Малинської громади» від Лумлянської сільської бібліотеки-філії.

Сьогодні в кулінарних книгах можна знайти безліч найрізноманітніших рецептів. Сучасні страви вражають своєю оригінальністю і складністю. Але є корисні рецепти традиційної української кухні, про яких чомусь забувають.

Хочете віддати данину традиціям? Приготуйте капусняк. Але для початку давайте з’ясуємо, як це робити.

Капусняк – це традиційна перша страва української кухні, основним інгредієнтом якого є квашена капуста. Саме вона надає особливий аромат і кислуватий смак, які є відмінними рисами цієї страви. Капусняк готують і в інших країнах, наприклад, у Польщі, Словаччині. Але батьківщиною вважається саме Україна. Рецептів цієї страви чимало, вони відрізняються в залежності від традицій місцевості та уподобань господині.

Наваристий та густий капусняк з кислинкою від квашеної капусти – те, що треба, щоб добре зігрітися, насититися та отримати справжнє задоволення.

Капусту в Україні вміють вирощувати понад тисячоліття, в українській кухні можна налічити не один десяток страв з капустою та способів її приготування. Основою нашої страви, капусняку, є квашена капуста.

У минулому для заквашування використовувались великі дерев'яні діжки в які закладали пошатковану капусту та цілі головки капусти (пелюстки) для голубців. Зверху викладали яблука.

Капусняки відрізняються один від одного набором продуктів, з яких їх приготовляють. Складники капусняка  відрізняються ще й в залежності від сезону. Під час посту страву готували без м’яса, з додаванням рослинної олії. Взимку та на свята капусняк готували на основі жирних частин свинини.

Мені захотілося поділитися з вами рецептом наваристого та ситного капусняку, який здавна готують наші господині. Тому для бульйону обраємо свинину. /Якщо вам потрібна більш пісна перша страва, використайте курку, індичку чи яловичину./

 

Інгредієнти:

    300-400 грамів свинини;

    400 грамів квашеної капусти;

    3 літри води;

    400 грамів картоплі;

    2 морквини;

    2 цибулини;

    30-50 мл. рослинного масла;

    1/2 склянки пшона;

    зелень кропу;

    перець і сіль за смаком.

 

Спосіб приготування:

Спочатку добре промийте м’ясо і помістіть його в каструлю з водою, поставте на вогонь. Коли бульйон закипить, видаліть піну, яка утворилася. Варіть свинину до повної готовності (м’ясо повинно стати м’яким і легко відділятися від кісток).

Поки вариться бульйон, можна зайнятися овочами. Очистіть їх і подрібніть. Цибулю дрібно поріжте, моркву натріть на середній терці. Наріжте капусту, картоплю наріжте кубиками або соломкою.

На сковороді розігрійте олію і обсмажте на ній моркву і цибулю до м’якості.

Коли м’ясо звариться, вийміть його. Вкиньте в бульйон картоплю.

Пшоно промийте і додайте його в каструлю приблизно через 10-15 після додавання картоплі. Через 5-7 хвилин додайте квашену капусту і обсмажені моркву з цибулею. Варити все разом ще близько 5 хвилин. М’ясо можете подавати окремо, а можна покласти назад в каструлю. Додайте зелень кропу, перець і сіль.

Хай смакує!

 

 

Розповіла вам про приготування «Капусняка» Лариса Копецька, бібліотекарка Лумлянської бібліотеки-філії.

 

Гастроспадщина Малинської громади

 Творча робота на проєкт «Гастроспадщина Малинської громади» від Горинської сільської бібліотеки-філії.

Українська кухня надзвичайно багата. Борщ, сало, вареники, галушки і багато інших страв давно стали кулінарною візитівкою нашої країни у світі.

Українці здавна вміли створити смачну і незвичайну страву із дешевих і звичайних продуктів: овочів, свинини, сала, пшеничного борошна, яєць, молочних продуктів.

Крім того, завжди окреме місце в традиційній українській кухні займали рибні страви. Давні рецепти до цих пір розбурхують уяву кухарів усього світу: карасі в сметані, судак тушкований з цибулею і часником – ці та інші страви займають передові позиції в ресторанах Європи і Америки. А ще – вареники, галушки. А узвар, медовуха?

На щастя, ці страви ще користуються популярністю серед українців. Але є просто таки фантастично смачні страви, які, чомусь, зникають (а то і зовсім вже зникли) зі столів наших громадян.

У нашому селі є, одна страва, без якої не обходилося жодне свято. В давнину вона називалася «Макар», потім стала називатися «Макаронник».

А готували її так: З крохмалю, яєць і молока замісити тісто як на налисники і попекти, нарізати тонкі смужки та підсушити, сухі смужки засипати у форму в якій буде випікатися. Закип'ятити молоко і гарячим залити у форму щоб покрилися смужки. Яйця, вершкове масло, дрібка солі, цукор та ванілін гарненько перемішати також вилити до смужок, ще раз все гарненько перемішати і залишити. Коли смужки вберуть у себе молоко, ставимо у піч та випікаємо. Виходить дуже смачна, ароматна страва яку усі дуже полюбляють. 

Смачного і вам!

Розповіла вам про цікаву страву «Макар» Оксана Рябчун, завідувачка Горинською бібліотекою-філією.

 

 

Гастроспадщина Малинської громади

 Робота до проекту «Гастроспадщина Малинської громади» від Слобідської сільської бібліотеки-філії.

У ХІ столітті в сербській родині з`явилася на світ Преподобна Параскева Сербська. Одного разу вона почула слова Бога, які змінили її життя: «Якщо хто захоче йти за мною нехай зречеться себе». Вона так і зробила. Всі свої надбання вона роздала нужденним людям, а сама зі своїм братом Єврапієм помандрувала по світу. Додому вона повернулася за два роки до своєї смерті.

У 1641році мощі Святої Параскеви спочивали у храмі Трьох Святителів у місті Ясси (Молдова).

Можливо через те, що Параскеву вважали хранителькою жіночих традицій, заступницею вагітних і породіль, а також господинею земної вологи, у нашому селі зародилося храмове свято Параскеви Сербської.

А ще вважали, що вона може зцілювати хвороби. Параскеви також називали, ще Льонянихою та Трепальницею, бо саме з цього свята розпочиналися зимові роботи з прядіння, тріпання льону, шиття, вишивання. Крім того вона мала ще одне ім`я – Грязнуха.

Зазвичай цей день вирізнявся сирою та дощовою погодою. Жінки зверталися до Параскеви із молитвою про заміжжя, гарного нареченого та щасливе сімейне життя.

Зі слів старожилів каплиця, яка знаходиться на території Слобідського кладовища і зберігалася до наших днів, була побудована на честь Преподобної Параскевії Сербської. З історичної довідки каплиця вже була в 1868 році, а коли саме була побудована невідомо.

З давніх часів наше село розташовувалося на річці «Рожеженська» (назва походить і бере початок від урочища Рожеженське біля села Лідовка (на жаль вимираюче). В річці водилося багато риби. Навкруги село було оточене лісами різних порід, в яких росли пахучі лікарські трави, ягоди та безліч різноманітних грибів. Тому і не дивно, що в раціоні харчування полісян з`явилася риб`яча юшка з грибами, квасолею та різноманітними цілющими приправами.

Віддаючи шану Преподобній Параскевії Сербській 27 жовтня в селі Слобідка святкується цей день, запрошуючи на гостини до своїх осель рідних, близьких та друзів, пригощаючи їх різними стравами. І як дань давнині за традицією подають рибну юшку з грибами. Ця страва дуже корисна, смачна, популярна на всіх святах та застіллях нашої громади. Подається вона охолодженою в тарілках та кухлях.

Інгрідієнти які використовуються для приготування це:

-риба річкова ( щука, карасі, лини, коропи, окуні та інша дрібна риба);

-гриби (сушені білі);

-квасоля;

-цибуля;

-корінь селери;

-суміш перців;

-сіль.

Приготування:

Спочатку заздалегідь замочуються гриби і окремо квасоля. Чиститься риба. Першою вариться квасоля майже до готовності, а потім додаються промиті гриби (використовується при варці юшки);

Додається цибуля (неочищена від лушпиння – для кольору і смаку);

А тільки потім кладемо рибу і спеції.

А який же смачнючий аромат заповнює оселю, де вариться юшка!

 Смачного і вам!

Юшку варила та ділилася історіями і рецептами Юлія Хоменко, бібліотекарка Слобідської  сільської бібліотеки-філії.

Гастроспадщина Малинської громади

 Творча робота до проекту  «Гастроспадщина Малинської громади» від  Любовицької бібліотеки-філії.

3 давніх-давен жителі Любович займалися  полюванням та збиранням, рибалкою, тваринництвом та землеробством. Цьому сприяли природні умови . Мальовниче поліське село розташоване в оточенні лісів, на його території є річка, озера, струмки. Саме ці умови більшою мірою вплинули на кулінарні вподобання його мешканців.

Багато страв готують з додаванням грибів.  Гриби додають і в перші страви (борщі, юшка) і до гарнірів (каші, картопля) і до випічки. Молоко і молочні продукти є невід’ємною складовою  багатьох страв, так як, ще донедавна в кожному господарстві були корови. Дари лісів і садів, яких на території села завжди було багато, ягоди і фрукти, також додавались у великій кількості до щоденного раціону.

Не аби який  вплив на формування гастрономічних вподобань  здійснила різноманітність представників різних народностей, які проживали в селі. Серед них українці, росіяни, білоруси, поляки, чехи і євреї та інші.

Найсмачніші страви готувались завжди у печі. Кожна любовичанка вміє вправно поратися біля печі. 

Ось і для цього проекту ми обрали страви, які готуються в печі: млинці, «квасок» до них і тертий кисіль з узвару. Ми не стверджуємо, що ці страви готують тільки в Любовичах, їх полюбляють скрізь на Поліссі, але наші господині додали до традиційних рецептів маленькі особливості. Відразу хочемо звернути вашу увагу на назву – КВАСОК. В інших селах він зветься МОЧАННЯ або МОЧАНКА, від слова МОЧАТИ. В нього мочали млинець.

Особливість наших млинців у тому, що вони замішуються на найпростіших продуктах: сироватка або кисле молоко, борошно, сода, сіль, цукор. І впікаються на одну сторону перед полум’ям. Сковорідка має бути гарно розігріта і змащена шматком сала. Мастимо салом перед кожним накладанням тіста.

Якщо тісто вимішане правильно, а піч і сковорода гарно прогріті то можна спостерігати, як млинець «піднімається», а  у нас кажуть - «росте шапочка». Млинець готовий, тоді як підніметься і підрум’яниться.  Перевертати його не потрібно.

 

Готуємо квасок. Для нього нам знадобляться м'ясо, сушені білі гриби, картопля, морква, цибуля, борошно, лавровий лист, сіль. Варимо  м’ясний бульйон, кидаємо до нього терту моркву, різану цибулю, кілька картоплин, сіль, лавровий лист і гриби. Варимо до готовності картоплі. На сухій сковорідці підсмажуємо борошно. Підсмажене борошно розводимо у воді. Картоплю розминаємо або розтираємо  у  юшці.  Помішуючи,  заливаємо розведене у воді смажене борошно. Кип’ятимо кілька хвилин, помішуючи, щоб не пригоріло. Квасок подається до млинців, які в нього мочають.

Тертий кисіль з  узвару   готуємо так. Варимо узвар з сушених фруктів (яблука, груші, сливи, виші тощо). Зливаємо компот, а варені фрукти і ягоди ретельно перетираємо через сито.

 

Крохмаль розводимо зі злитим компотом, додаємо туди ж перетерті ягоди і фрукти, доводимо до кипіння , помішуючи.

ВСІМ ПРИЄМНОГО СМАКУ!  

Матеріал підготувала, страви готувала бібліотекар Любовицької сільської бібліотеки-філії Альона ЙОСИПЕНКО.

Гастроспадщина Малинської громади

 Сільські бібліотекарі нашої громади взяли участь у написанні творчих робіт до проекту «Гастроспадщина Малинської громади» в рамках народознавчої роботи бібліотек «Малинщина моя – Берегиня моя». На Поліссі донині збереглося чимало архаїчних форм духовної та матеріальної культури. Не менш цікавою є й традиційна кухня. Українська кухня – це невід’ємна частина української культури.

Українські страви знають і люблять далеко за межами України. Такі страви, як сало, борщ з пампушками та вареники – є візитною карткою України. Так, деяким стравам просто немає аналогів, адже саме тут, у нас, росло для нас все таке рідне і знайоме.

Вміння смачно готувати – передається в нас із покоління в покоління. І особливо, з трепетом у серці, кожен із нас згадує ті страви, що готували нам бабусі.

Ми зібрали стародавні страви поліської кухні нашої громади, найсмачніші найрідніші кулінарні “шедеври”, про які ми на жаль забуваємо. Але наш час настав, тому пора відроджувати, наш багатий кулінарний світ.

Наше завдання сьогодні полягає в тому, щоб “закарбувати” технологію приготування цих страв. Адже все починалось із, можливо простих, але настільки смачних і корисних страв.

Корисними вони були тому, що використовувались такі прості продукти: врожай, вирощений власними руками; м’ясо домашньої худоби та птиці; лісові ягоди, зібрані самостійно; чай, який заварювався із листочків малини, м’яти чи меліси.

Корисне харчування – це здорова нація. Разом із популяризацією здорового харчування є відтворення старовинних рецептів наших бабусь та прабабусь це – пам’ять традицій свого роду, які повинні передаватись із покоління в покоління.

І хай вам нагадує запах щойно спеченого хліба – бабусині руки.

Борщ з пампушками – затишок батьківської оселі.

Вареники – про ті моменти, коли разом всією сім’єю ходили в ліс по чорницю.

Це все традиції Вашої родини!

Це пам’ять нашого роду!

Тож ми запрошуємо вас у гастромандрівку нашою громадою, яку для вас підготували сільські бібліотекарі нашої громади.

 

 

Тарасу Шевченку - 210

9 березня особлива дата для українців -  день народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем , українським генієм.

Шевченківські дні – це щорічна традиція, яка протягом багатьох років об'єднує українців у їхній шанобі до Тараса Григоровича Шевченка, видатного українського поета, художника і борця за волю України. Вивчаючи сторінки творчості генія, ми ще раз усвідомлюємо, що Тарас Шевченко це більше ніж митець. Він давно став національним генієм і символом України. Його творчість - не просто поетичні рядки, а філософія і мудрість.

Минулий тиждень у бібліотечних закладах громади був присвячений Шевченківським дням. До 210-ї річниці народження Великого Кобзаря відбулися флешмоби, книжкові виставки, Шевченківські читання, літературно-музичні композиції, виставки малюнків до творів Шевченка, вікторини, під час яких діти і дорослі по-новому відкривали для себе сенси творів Тараса Григоровича та його геніальний безсмертний спадок в українську культуру.

Літературну подорож "Кольоропис долі, життя і творчості Тараса Шевченка" для здобувачів освіти 5 - 6 класів підготували бібліотекар Малинівської сільської бібліотеки Алла Котлубовська та вчительки української літератури Ірина Власенко й Олена Грищенко.

"Живе під сонцем любові Шевченківська весна" - поетично-мистецька година від Недашківської бібліотеки-філії спільно з Недашківським ліцеєм.

Годину української класики «Тарас Шевченко - поет і художник українського народу», провела для своїх маленьких читачів Гранітненська бібліотека-філія.

 Клубно-бібліотечними працівниками с.Старі Вороб'ї проведено літературну годину "Садок вишневий коло хати".

В "Празькій літературній кав’ярні" Малинівської бібліотеки-філії провели круглий стіл на тему «Відомий й невідомий Шевченко».

Учасники ознайомилися з цікавими фактами Шевченкового життєпису, дізналися, що 25 березня 2009 році в Празі було встановлено пам'ятник Кобзареві, що в 1876 році, коли російська імперія заборонила українську мову і літературу, то саме в Празі вийшло перше і нецензуроване видання Шевченкового "Кобзаря",  коли Шевченко був заборонений в Україні, то його переклав видатний чеський поет, великий прихильник України Йожеф Гейчик. Унікальне празьке видання " Кобзаря" 1876 року зберігається у фондах Слов'янської бібліотеки в Празі.

Підсумовуючи сьогоднішній захід  учасники зауважили, що чеському літературному середовищу Тарас Шевченко був близьким і зрозумілим, так само і Шевченко знав творчість чеських поетів.

На завершення всі охочі змогли продекламувати улюблені рядки з творчого доробку Великого Кобзаря та проявити себе шевченкознавцем, виконуючи завдання вікторини.

 

 

В ЦПБ відбулася літературно-художня подорож «Іду з дитинства до Тараса», на яку завітали вихованці ЦДЮТ.

Через презентацію літературно-мистецької виставки «Співець людини, волі й України», діти здійснили мандрівку в життя та творчість митця, щоб по-справжньому осягнути велич поета, його значення для України.

Але не тільки Україна вшановує свого генія. У всьому світі відоме це ім’я. В цьому учасники заходу змогли пересвідчитись, здійснивши літературний круїз «Бронзовий родовід генія: пам’ятники Тарасу Шевченку в Україні та за кордоном».

А свої знання творчості Тараса Шевченка та ерудицію проявили під час вікторини «Як ми  знаємо Шевченка».

Ну і яка ж літературна зустріч без живого слова. Тому учасники заходу залюбки взяли участь у бібліотечному читанні  «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став».

В ЦПБ ім. В.Скуратівського презентувалася літературно-мистецька виставка «Співець людини, волі й України». Творча і літературна спадщина Шевченка представлена на виставці виданнями, що знаходяться у фондах бібліотеки. Особливий інтерес для користувачів представляють твори від «Українського інституту книги» та 12-томне видання, де зібрана вся спадщина Кобзаря.

Пройшло 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, проте кожне слово написане поетом і досі актуальне.

Центральною публічною бібліотекою імені Василя Скуратівського було оніційовано флешмоб #Тарас_Шевченко_210

#Малинщина_читає_Шевченка, до якого долучитися всі бібліотеки-філії.

Шевченківські дні – це чудова можливість ознайомитися з життям та творчістю Тараса Шевченка, відкрити для себе нові грані його таланту, відчути зв'язок з українською культурою та історією, виховати у дітей любов до української мови та літератури.

Завдяки Шевченківським дням пам'ять про Великого Кобзаря живе, а його твори й далі надихають українців на Перемогу.

То ж хай не перестає лунати мудре Шевченкове слово, яке завжди вселяло в українців впевненість у завтрашньому дні, яка так потрібна нашій нації сьогодні.