Знане і незнане ім'я: Володимир Вайсблат

 Сьогодні, 5 грудня виповнюється 135 років від дня народження нашого видатного земляка Володи́мира Нау́мовича Вайсбла́та — видавця, перекладача, драматурга, літератора, мистецтвознавця.(Псевдоніми Олександр Гер, Володимир Білолістов (український переклад прізвища Вайсблат). 

Народився Володи́мир Вайсбла́т в м.Малині в родині видатного рабина, Головного (духовного) рабина Києва а-рав а-Гаона Н.-Я. Вайсблата. Старший брат живописця, графіка та скульптора Йосипа Вайсблата та лікаря-стоматолога, доктора медичних наук Соломона Вайсблата. А сестра Володимира була дружиною українського перекладача Євгена Дроб'язка. Батько видатного українсько-російського фізика Олександра Вайсблата. Дід мистецтвознавця та видавця Артура Рудзицького.

Навчався в Малині. Коли Володимиру виповнилося 14 років сам (без батьків) переїхав до Києва. Заробляв на життя, працюючи в друкарні, даючи уроки німецької мови.

Екстерном закінчив 8-му гімназію в Києві, виїхав до Німеччини, де 1906 закінчив Гайдельберзький університет.

У Петербурзі друкував статті з історії книги, мистецтвознавства в журналі «Русский Библиофил», «Аполлон», в київських журналах В. Кульженка: «Искусство в Южной России», «Искусство и печатное дело».

Написав п'єсу «До сонця» (опубліковано 1908, поставлено в театрі «Соловцов», Київ).

Спільно з Олександром Адашевим уклав «Театральну хрестоматію» (1913, передмова К. Станіславського).

Автор популярних збірок «Чтец-декламатор» (Київ, вид. Самоненко, 1914–1917).

Автор статті «Еміль Преторіус» (ж. «Искусство и печатное дело», К., 1912, № 9-10).

Товаришував із Шолом-Алейхемом, Максимом Горьким, Олександром Бенуа та ін.

1914 — комісар Російського відділу на Міжнародній виставці друку і графіки в Ляйпциґу. Разом з іншими громадянами Російської імперії інтерновано в зв'язку з початком війни в Данію. Повернувся у Росію на початку 1917.

Після 1917 р. - всі публікації В.Вайсблата - виключно українською.

Активний участник культурного життя Києва з 1917: один із засновників Держвидаву України. Видавець творівМихайла Грушевського, Катерини Грушевської, Сергія Маслова, Миколи Зерова,С.Єфремова, А.Ніковського, Петра Курінного,  Максима Рильського, та ін.

В 1921 та 1924 худож.редактор та автор статей в «Шевченківських Збірниках».

Художній редактор практично усіх українських книжок, котрі видавались у Києві в 1918—1920-х. Також був власником київського видавництва «Лефрер» («Брати»). Друг Генріха Нейгауза, П. Еттінгера, Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Павла Филиповича, Георгія Нарбута, Левка Ревуцького, таД.Ревуцького (повідомлення проф. Валеріана Ревуцького) та ін.

Один з засновників Виставки Т.Шевченка в 1920 р., Виставки М.Гоголя (1924), Виставки Г.Нарбута (1926) та Музею Т.Шевченка в Києві (1926).

Разом із Миколою Зеровим переклав «Народні оповідання» класика нової єврейської літератури Іцхока Лейбуша Переца (видано 1920, 1921, перевидано 1994). Статті в журналі «Бібліологічні вісті».

1923- член Комісії (разом із акад.С.Єфремовим, акад.О.Новицьким, М.Новицьким, П.Филиповичем) для видавання пам’яток новітнього українського письменства ВУАН - бере участь у виданні Повного зібрання творів Т.Шевченка

1931 та 1933 — фактичний редактор «Кобзаря» Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра.

1932 та 1933 — художній редактор зб. «Український революційний плакат».

З 1925 р. викладав в Київському Художньому інституті (поліграфічний факультет), а також в Українському науковому інституті книгознавства (УНІК) (з 1931 — професор).

Наприкінці 1933 року арештовано, в 1934 році позбавлено викладацької роботи в інститутах та вигнано з роботи.

1935–1937 — працював разом з С.Масловим у відділі рукописних і рідкісних книг Бібліотеки АН УРСР, пізніше — в Медвидаві УРСР на посаді директора - наукового співробітника.

1941 — евакуювався разом із сім'єю в Середню Азію.

1943 — повернувся у звільнений Київ, де й помер. Поховано на Байковому кладовищі.

Спомини про Володимира Вайсблата залишили Григорій Кочур, Софія Зерова — дружина Миколи Зерова.

У 2009 та 2011 роках київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» випустили перевидання «Кобзаря» Т.Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра та за художньою редакцією 1931 року Володимира Вайсблата (Ол. Гера) (ініціатор перевидання та післямова — Артур Рудзицький, редактор — Степан Захаркін, коментарі — Євген Нахлік).

Література та джерела[ред. • ред. код]

• Журналы «Антиквар» и «Русский Библиофил» Указ. сод. / Сост Ф. М. Лурье. — М., 1989
• Рудзицький Артур. . Указатель содержания журналов «Искусство в Южной России», «Искусство и печатное дело». Киев, АН УССР. 1991
• Рудзицький Артур. . ІЛЮСТРАТОР «КОБЗАРЯ» ВАСИЛЬ СЕДЛЯР: ДОЛЯ МАЙСТРА ТА ЙОГО ТВОРУ aej.org.ua/History/1196.html
• Леонід Череватенко.. «В науку іншим людям і вікам» // Дніпро. — 1990. — № 6. — С. 103—104.
• Рудзицький Артур. «Незнане ім'я: Олександр Гер» // Книжник. — 1992. — № 2. — С. 12-14.
• Кочур Григорій. Спомини про Олександра Гера (В.Вайсблата) // Перец І.-Л. «Народні оповідання» в перекладі М.Зерова і Ол. Гера.- К., 1994. Див.:http://aej.org.ua/History/1335.html
• Рудзицький Артур. Вайсблат Володимир Наумович // Мистецтво України: Енциклопедія. — Т. 1. — К., 1995. — С. 277-278.
• Восемь писем Шолом-Алейхема В.Вайсблату // Єгупець. — 1996. — № 2. -С. 69-76.Див.: http://aej.org.ua/History/1281.html
• Костриця М. Ю. Вайсблат Володимир Наумович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 4. — К., 2005. — С. 28.
• Рудзицький Артур. «Репрессированный „Кобзарь“» // Антиквар. — 2007. — № 12. — С. 78-81.
• Киев понемногу превращается в глухую провинцию. Письма В.Вайсблата П.Еттингеру // Єгупець. — 2007. — № 17. — С. 187-212., див.:http://aej.org.ua/History/1041.html
• Рудзицький Артур. «Школа Бойчука: Василь Седляр»// Музейний провулок. № 2, 2009.
• Олекса  Підлуцький . «Воскресіння Василя Седляра» // Дзеркало Тижня, 5-11.2009. Див.: http://www.dt.ua/3000/3760/67071/
• Костянтин Родик. «Ленінізм у мистецтві: ніж та сірчана кислота» // http://umoloda.kiev.ua/number/1491/164/52436/
• Рудзицький Артур. Гер Олександр (Вайсблат Володимир Наумович) // Шевченківська енциклопедія. — Т. 2. — К., 2012. — С. 61.
• Перец І.-Л. «Народні оповідання» в перекладі М.Зерова і Ол. Гера (В.Вайсблата)// Журнал іноземної літератури "Всесвіт". - 2017. - № 5-6. С.139-169.
• Видатні постаті Малинщини

Джерело