Музична душа України: Володмир Івасюк

Кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими пишається, творчість яких вивчає і твори яких виконує із задоволенням.

Сонячній людині, автору безсмертної «Червоної рути» Володимиру Івасюку у березневі дні мало б виповнитися 70 років. А він пішов за межу зовсім молодим, тридцятилітнім.

Його пісні називають символом української естради. Та навіть більше, вони стали національним символом. І безперечно є символом душі її автора.

Так вже було скеровано небесами стати Світочем нації в час глибокої політичної депресії, в час коли все національне в музиці, літературі, живописі, драматургії душилося комуністичною системою.

Коли ми говоримо про Володимира Івасюка, ми говоримо не тільки про українську пісню – через пісню він продемонстрував багатьом мільйонам забуту, або втрачену ідентичність та національну самосвідомість. Пісні Івасюка – це яскравий слід і багатобарвний самобутній візерунок в чудовій вишиванці національної пісенної історії української музики.

Його пісні нам кажуть, що Володмир Івасюк живий, що він завжди йтиме по землі із сонцем у душі, в долонях, бо пелюстки троянд його пісень упали в наші серця навічно.

Сьогодні до нас на мистецьку годину: «Музична душа України: Володмир Івасюк» завітали учні дев’ятих класів загальноосвітньої школи №2 і ми разом згадали відомого композитора, ще раз послухали його пісні, які вже стали народними.

Бібліотекар читального залу Т.Мацяка.