З роси і води вам, шановна Раїсо Степанівно

 Раїса Недашківська чимось нагадує давньоруську княгиню чи язичницьку богиню–матір, яка дає життя всьому живому: мудра та горда. Попри образ недоступної княгині, Раїса Степанівна — жінка надзвичайно щира, відкрита..

17 лютого знаній актрисі театру та кіно, народній артистці України, нашій землячці виповнюється 80 років!

В її репертуарі десятки ролей.

Проте якби вона зіграла лише Мавку в «Лісовій пісні» Лесі Українки і Катерину Білокур у кінофільмі «Буйна», цього було б достатньо, щоб увійти в історію українського мистецтва.

Мавку побачив у ній кінорежисер Віктор Івченко, шукаючи головну героїню для екранізації «Лісової пісні» за поемою Лесі Українки.

Ця роль стала злетом для юної Раїси та її хрестом, бо долю цієї «дитини природи» вона спроектувала на себе.

— Раїсо Степанівно, «Лісова пісня» вас таки не відпускає?

— Мені здається, що до Мавки я готувалася з пелюшок, з мого рідного села Старі Вороб’ї, що на Житомирщині, адже якраз ці місця оспівала Леся Українка. Пам’ятаю, у мене в дитинстві був килимок, на якому зображені русалки. І я спала на ньому. Я росла разом із тими русалками. Із маминих розповідей знаю, як вона мене малу шукала, бігаючи по селу, а я, стомившись, висипалася в очереті, любила блукати верболозами та аж під вечір приходила додому... Мавкою іду по життю.

Старовороб'ївська сільська громада, з нагоди 80-річчя вітає геніальну актрису, свою землячку Раїсу Недашківську.