ЕТНОдень в бібліотеці

 Щороку, коли за вікном багряна осінь, в день народження Василя Скуратівського, 25 жовтня, сільські бібліотекарі малинської громади збираються у «Василевій світлиці», щоб віддати данину шани та поваги письменнику, народознавцю, етнографу, нашому славному землякові, ім’я якого носить наша бібліотека.

Сьогодні ми вперше провели ЕТНОдень який, сподіваюся, стане початком гарної традиції. Адже маємо багатющий скарб, який отримали у спадок. Ми повинні зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб, як говорив Василь Скуратівський, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу.

Нам поталанило жити на поліській землі сивих легенд.

Цей мальовничий куточок близький і дорогий кожному, хто хоч раз побачив наші поля і дрімучі ліси, голубі озера і червоні калинові зарості, вдихнув чистого п’янкого повітря на квітучих лугах, почув сюрчання коника в лагідному надвечір’ї... Треба мати щастя народитися саме на такій мальовничій землі, що зветься Поліссям. Тут мешкали наші предки, топчуть ряст і роблять добрі справи наші батьки, тут народилися й виросли ми, а тепер з’являються на світ і ростуть діти й онуки. І нам, і тим, хто прийде у світ після нас, треба завжди пам’ятати, звідки ми родом, де наше коріння, знати історію свого краю, свого народу, його мову, звичаї, традиції та обряди. Велика відповідальність у цьому плані лежить на нас, працівниках бібліотек.

Під час заходу бібліотекарі презентували етнічні строї своїх сіл, ремесла, частування, оповідали про цікаві народознавчі розвідки.

 Це було неймовірно гарно, корисно і потрібно в наш час, коли народознавча робота несе в собі патріотичне виховання.

 Це - вираження нашої ідентичності й самобутності, цінність, що об’єднує і згуртовує суспільство.

Сьогодні ми отримали заряд позитивної енергії та збагатилися знаннями про життя наших предків. Завдяки мужнім бійцям, що захищають незалежність та єдність України на Сході, ми можемо берегти наші традиції, звичаї, співати українські пісні та не втрачати надію і віру в Перемогу.

Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми відроджуємо найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію, традиції, обряди.

Відзнаку «Малинщина моя – Берегиня моя» в рамках щорічного районного огляду-конкурсу  народознавчої роботи ім. Василя Скуратіського сьогодні заслужено отримали всі бібліотекарі -учасники зустрічі.

Дякую всім бібліотекарям, хто навіть в умовах війни продовжує популяризувати таку красу.

Традиційну красу, яка пережила всі війни.

Українську красу, яка житиме ще віками після нас.

У темне тимчасове, ми з вами дивимось на вічне світло.