Хай живе козацька воля! Хай живе козацький дух!

 Багато митців пензля намагалися доторкнутися свого часу до славної козацької минувшини. Серед українських живописців Х1Х – початку ХХ ст. до козацької теми зверталися С. Васильківський, О.Сластіон, М. Самокиш, І. Їжакевич, М. Пимоненко, К. Трутовський, Л. Жемчужніков, Т. Шевченко,Ф. Красицький та ін. Отож, спробуємо замислитися над змістом слів і словосполучень “козак”, “козаччина”, “Запорізька січ”... Про що вони нам говорять, які думки будять у наших душах, душах українців?

Мабуть, не помилимося, коли в уяві спалахнуть образи сильних і мужніх, відданих рідній землі людей. Коли говоримо про козаків, то, перш за все, пригадуємо історичні козацькі пісні “Засвіт встали козаченьки”, “Ой, на горі та й женці жнуть”, “Їхав козак за дунай”, “Ой у полі жито”..., картину І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, С. Васильківського “Козацький роз’їзд у степу”, Ф. Красицького “Гість із Запоріжжя”, М. самокиша “Бій максима кривоноса з ієремією Вишневецьким”, м. Пимоненка “Прощання козака з дівчиною”, твори М. Гоголя “Тарас Бульба”, “Страшна помста”, П. Куліша “Чорна рада”, Д. Мордовцева “Сагайдачний”, М. Старицького “Богдан Хмельницький”, танці “гопак”, “козачок”, опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за дунаєм”, М. Лисенка “Тарас Бульба”, К. Данькевича “Богдан Хмельницький”. Згадалися лише найбільш відомі джерела, бо всі годі перелічити. Хотілося, щоб знання про козацтво, Запорізьку січ, наших славних предків були повнішими, а для цього потрібно звернутися до незаперечних фактів, аргументів.

І вони, звичайно, є в бібліотеці.

Юні митці пензля, учні Малинської школи мистецтв, викладач Ірина Оксаніч, доторкнулися до славної козацької минувшини і відтворили її у своїх малюнках.

 

На допомогу дітям бібліотекарі провели бібліографічний огляд «Козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини», ознайомили з репродукціями картин відомих художників, присвячених козакам – звитяжним воїнам, вірним синам і захисникам української землі.

І у бібліотеці запанувала атмосфера творчості та історичної пам’яті, а образи, які залюбки вимальовували діти, повертали до героїчних подій минулого.

Ось ніби почувся спів легендарного козака-бандуриста Мамая – степового лицаря із довгими вусами та пишним оселедцем; ось б’є копитом сивий гривастий кінь – вірний бойовий супутник козака-запорожця, від прудкості якого дуже часто залежали його життя і свобода; а ось мчить уперед вершник із бойовим закликом на праведний бій за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!

Емоції переповнювали юних художників, і вони натхненно долучалися до славних сторінок нашої історії.