"Ми пам'ятаємо"

В історії кожного народу є події, про які не можна говорити без завмирання серця. Таке для нас свято Великої Перемоги над нацизмом. 8 і 9 травня 1945 року - все далі і далі від нас ці дати. Але ми пам’ятаємо, якою ціною дісталась нашим дідам ця велика Перемога.
Друга світова війна стала суворим випробуванням для нашого народу. Перемога була результатом героїзму, мужності і стійкості наших воїнів. 

Про тих, хто пройшов горнило Другої світової, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги, –  вели розповідь ведучі тематичного вечора «Ми пам’ятаємо!». 

Пам'ятаємо. Перемагаємо.

Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Цього року Україна вперше разом з Європою та світом розпочне вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років 8 травня, яке офіційно оголошено Днем пам’яті та примирення. 9 травня відзначається державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Для України саме День пам'яті і примирення є найкращою формою вшанування всіх борців із тоталітаризмами і жертв тієї страхітливої війни. Змінюється символіка свята – тепер це червоний мак, який вважається в Європі символом пам’яті про загиблих. Він нагадує слід від кулі, від якого розходиться кров.

Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги в Україні включає в себе:

1. Переосмислення подій ІІ світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого.

2. Рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін).

 3. Перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.

4. Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.

Напередодні великого свята, наша спільна мета – зберегти історичну пам’ять про подвиг Українського народу,  всіх націй та народів Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, згадати загиблих на фронті, в окупації, у нацистських концтаборах, віддати шану ветеранам війни, учасникам бойових дій, які живуть поруч з нами.

Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за  невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.

Сьогодні, у часи боротьби за свободу та незалежність України, формується глибокий духовний зв’язок між захисниками нашої країни різних поколінь. 

Події цієї війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих хто був на фронті, чиє дитинство або юність опалила війна: О.Довженко, А.Малишко, П.Тичина, М.Рильський, О.Гончар, Л.Костенко, Г.Тютюнник, О.Коломієць та багато інших. Гаряче освідчувався у любові до рідної землі Андрій Малишко («Україні моїй»), оголив жорстоку правду війни і оспівав велич людського духу у військовій прозі Олександр Довженко («Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Незабутнє», «Мати», «Повість полум’яних літ», «Україна в огні»). Тема війни продовжувала лишатися однією із провідних у літературі повоєнних років, оскільки тисячі жертв, понад два роки окупації не дозволяли письменникам забувати про поразки і перемоги. Особливої актуальності ця тема набула в художньому доробку «шістдесятників», оскільки всі вони були «дітьми війни».
   Героїв Григора Тютюнника, В. Близнеця і М. Вінграновського об’єднує високий гуманізм, почуття відповідальності, жертовність, готовність допомогти слабкому. У психологічному плані вони виявляються набагато старшими за свій фізичний вік. «З їхньої загостреної лихом пам’яті прийшла в нашу прозу страхітлива фактографія окупаційних днів і ночей, — писав М. Слабошпицький. — Читаючи «Облогу» й «Климка» Григора Тютюнника, «Первінку» Миколи Вінграновського, новели Євгена Гуцала, «Землянку» і «Мовчуна» Віктора Близнеця аж до фізичної пронизливості відчуваєш холодні, прибиті першими приморозками роси під босими хлоп’ячими ногами, переймаєшся болем пораненої війною дитячої душі, вслухаєшся в тодішні, далеко не дитячі (бо ж трагічно дочасно їм судилося подорослішати!) думки героїв, зігріваєшся невичавним теплом їхньої пам’яті про живих і мертвих батьків і вражаєшся моральним максималізмом, од якого вони не відступаються навіть у ситуаціях загострено екстремальних».

Війна — це частина історії нашої Батьківщини, пам’ять — частина духовності народу, а пам’ять про війну — це шана минулому і прояв людяності нації.

У бібліотеках нашого району проходить бібліомарафон заходів «Ми пам’ятаємо!», який включає різноманітні заходи, присвячені 70-річчю Перемоги над нацизмом. Це і декада патріотичної книги «Прочитана книга про війну – твій дарунок Перемозі», виставка-панорама «Книга як пам'ять про війну», презентація  книги «Україна в II-й світовій війні: погляд з 21 століття», урок патріотизму «Ви відстояли Батьківщину – ми збережемо її», вечір пам’яті «Живи у мирі, Україна!», акція «Зона дії – ветерани Великої Вітчизняної війни», дослідження «Імена моїх близьких в Книзі Пам’яті», опитування «Війна для мене – це…», конкурс творів «Доля моєї родини в історії війни», «А ми з тобою війни не знали», конкурс «Книга пам’яті мого роду», «Фронтовими дорогами моїх рідних… (дідуся, бабусі)», конкурс дитячого малюнка «Намалюй травень, намалюй Перемогу», «Ні війні! Ні – навіки!» та ін.

 Будуючи сьогоднішній день - дбаємо про день завтрашній. Ми і тільки ми відповідальні за час і місце в якому живемо. Ми сьогодні пам'ятаємо минуле і творимо майбутнє. Бажаю всім, аби в нашому майбутньому, в якому житимуть наші діти і онуки, більш не було таких подій. Вічна пам'ять тим, хто загинув. Вічна слава тим героям, які живуть поруч.