«Пам’ятаємо. Славимо. Вшановуємо»

В рамках бібліотечного марафону «Ми пам’ятаємо» в бібліотеці села Малинівка підготували книжкову виставку «Пам’ятаємо. Славимо. Вшановуємо».

Цікаво пройшов майстер-клас «Червоний мак як символ пам’яті в Україні». Діти з великою старанністю виготовляли квіточки маку. Бібліотекар у своїй розповіді «Квітка маку в українській традиції» наголосила, що ми маємо пам’ятати якою страшною трагедією була для нас друга Світова війна, що пам'ять робить нас сильнішими, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Виговленими квітами прикрасили книжкову виставку.

Для читачів-учнів четвертого класу провели годину пам’яті «Великій Перемозі присвячується». Згадали що понад 70 тисяч воїнів полягли смертю героїв на Житомирській землі. Обов’язок живих свято берегти пам'ять тих, хто загинув у боротьбі за свободу і незалежність рідної землі.

Дітям війни присвятили захід «Пам’ятаємо. Славимо. Вшановуємо», який підготували члени гуртка «Чомучка». Своїми дитячими спогадами поділилася з дітьми Павлина Копецька. 

Всім дітям війни присвятила свій виступ Катерина Башинська, зігравши на саксофоні мелодію з кінофільму «Довга дорога в дюнах», а діти виконали пісню Кузьми Скрябіна «Мам». 
 

Нехай завжди буде мама, дитина і мир на нашій рідній українській землі.

Пам'ятаємо. Перемагаємо.

Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Цього року Україна вперше разом з Європою та світом розпочне вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років 8 травня, яке офіційно оголошено Днем пам’яті та примирення. 9 травня відзначається державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Для України саме День пам'яті і примирення є найкращою формою вшанування всіх борців із тоталітаризмами і жертв тієї страхітливої війни. Змінюється символіка свята – тепер це червоний мак, який вважається в Європі символом пам’яті про загиблих. Він нагадує слід від кулі, від якого розходиться кров.

Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги в Україні включає в себе:

1. Переосмислення подій ІІ світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого.

2. Рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін).

 3. Перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.

4. Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.

Напередодні великого свята, наша спільна мета – зберегти історичну пам’ять про подвиг Українського народу,  всіх націй та народів Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, згадати загиблих на фронті, в окупації, у нацистських концтаборах, віддати шану ветеранам війни, учасникам бойових дій, які живуть поруч з нами.

Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за  невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.

Сьогодні, у часи боротьби за свободу та незалежність України, формується глибокий духовний зв’язок між захисниками нашої країни різних поколінь. 

Події цієї війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих хто був на фронті, чиє дитинство або юність опалила війна: О.Довженко, А.Малишко, П.Тичина, М.Рильський, О.Гончар, Л.Костенко, Г.Тютюнник, О.Коломієць та багато інших. Гаряче освідчувався у любові до рідної землі Андрій Малишко («Україні моїй»), оголив жорстоку правду війни і оспівав велич людського духу у військовій прозі Олександр Довженко («Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Незабутнє», «Мати», «Повість полум’яних літ», «Україна в огні»). Тема війни продовжувала лишатися однією із провідних у літературі повоєнних років, оскільки тисячі жертв, понад два роки окупації не дозволяли письменникам забувати про поразки і перемоги. Особливої актуальності ця тема набула в художньому доробку «шістдесятників», оскільки всі вони були «дітьми війни».
   Героїв Григора Тютюнника, В. Близнеця і М. Вінграновського об’єднує високий гуманізм, почуття відповідальності, жертовність, готовність допомогти слабкому. У психологічному плані вони виявляються набагато старшими за свій фізичний вік. «З їхньої загостреної лихом пам’яті прийшла в нашу прозу страхітлива фактографія окупаційних днів і ночей, — писав М. Слабошпицький. — Читаючи «Облогу» й «Климка» Григора Тютюнника, «Первінку» Миколи Вінграновського, новели Євгена Гуцала, «Землянку» і «Мовчуна» Віктора Близнеця аж до фізичної пронизливості відчуваєш холодні, прибиті першими приморозками роси під босими хлоп’ячими ногами, переймаєшся болем пораненої війною дитячої душі, вслухаєшся в тодішні, далеко не дитячі (бо ж трагічно дочасно їм судилося подорослішати!) думки героїв, зігріваєшся невичавним теплом їхньої пам’яті про живих і мертвих батьків і вражаєшся моральним максималізмом, од якого вони не відступаються навіть у ситуаціях загострено екстремальних».

Війна — це частина історії нашої Батьківщини, пам’ять — частина духовності народу, а пам’ять про війну — це шана минулому і прояв людяності нації.

У бібліотеках нашого району проходить бібліомарафон заходів «Ми пам’ятаємо!», який включає різноманітні заходи, присвячені 70-річчю Перемоги над нацизмом. Це і декада патріотичної книги «Прочитана книга про війну – твій дарунок Перемозі», виставка-панорама «Книга як пам'ять про війну», презентація  книги «Україна в II-й світовій війні: погляд з 21 століття», урок патріотизму «Ви відстояли Батьківщину – ми збережемо її», вечір пам’яті «Живи у мирі, Україна!», акція «Зона дії – ветерани Великої Вітчизняної війни», дослідження «Імена моїх близьких в Книзі Пам’яті», опитування «Війна для мене – це…», конкурс творів «Доля моєї родини в історії війни», «А ми з тобою війни не знали», конкурс «Книга пам’яті мого роду», «Фронтовими дорогами моїх рідних… (дідуся, бабусі)», конкурс дитячого малюнка «Намалюй травень, намалюй Перемогу», «Ні війні! Ні – навіки!» та ін.

 Будуючи сьогоднішній день - дбаємо про день завтрашній. Ми і тільки ми відповідальні за час і місце в якому живемо. Ми сьогодні пам'ятаємо минуле і творимо майбутнє. Бажаю всім, аби в нашому майбутньому, в якому житимуть наші діти і онуки, більш не було таких подій. Вічна пам'ять тим, хто загинув. Вічна слава тим героям, які живуть поруч.