Сьогодні в Україні не так багато відомих дитячих
письменників, чиї книжки із особливим
захопленням читали б діти.
Як Житомир має дитячу письменницю Марію Пономаренко, так
ми у Малині маємо
Людмилу Морар.
У Малині всі діти,
без перебільшення, читають і добре знайомі з її дитячими поезіями.
Її поезії – безпосередні і щирі, припали до душі багатьом
малюкам та їхнім батькам.
"Залюблена
у життя" - творча зустріч під такою назвою пройшла сьогодні у Малинській
центральній районній бібліотеці. Героїнею заходу була дитяча поетеса, талановита
і сильна жінка Людмила Морар.
В минулому році в неї вийшло три нових книги «Місяць
в зиму перейшов…», «У крамниці – небилиці» та «Я слухаю зорі» , серед яких одна
для дорослих читачів, в якій поетеса розкривається зовсім з іншого боку.
Народилася
наша героїня в поліському селі Нянівка. Турботливі та ніжні руки бабуні
сповивали, вчили ходити, говорити, мов співати, любити, як жити, працювати
із-задоволенням. Саме від неї вивчила багато українських народних пісень,
звичаїв, обрядів, поезій. Її мова була «всипана» справжніми народними перлами.
Я тішусь запахом із м'яти -
В дитинство він занурює мене.
Стоїть моя бабуня коло хати,
Здалека поглядом, як сонцем осяйне.
Дитячі
спогади – це річка, поле, ліс, які були сільським дітлахам і грою, і домівкою.
Часто бабця вже сонною заносила на руках до хати, і крізь сон чула дівчинка її
колискову.
Чому співаю? Бо виросла на волі.
Чому замріялась? Виросла в лісах.
З кульбабками любилася у полі.
Босоніж блукала по гайках.
Своє
життя поетеса називає «мандрівним», адже їй випала нагода жити в найкрасивіших
місцях України: Поліссі й Карпатах. Роки
проведені в Карпатах з батьками, надихнули пахощами гірських квітів і трав,
напоїли душу з чистих гірських струмків неповторною красою та зародили фантазії
в дитячому серденьку.
Ой, піду я в гори,
На ту полонину -
Де зустріну на просторі
Нічку білокрилу.
Доля
закинула в місто Малин, в 1970 році.
Навчалась у Малинській школі №1. Маючи гучний голос, з дитинства часто
виступала на сцені, захоплювалась бальними танцями, декламувала вірші. А знала
їх силу силенну. З десяти років займалась спортивною гімнастикою. По закінченні
школи вступила до Івано-Франківського технікуму фізичної культури.
1976
року закінчила Івано-Франківський фізкультурний технікум. Працювала за фахом: в
школах, дитсадку - вчителем фізичної культури і вихователем.
Життя
закружляло круговертю: робота, діти, домашні справи. Чоловік навчався
стаціонарно в інституті, тому більшість роботи в городі та по господарству приходилося
виконувати самій. В господарстві були: кури, гуси, індики, кролі, а крім
городини, квіти... квіти… квіти…
Любов
до природи та праці в саду залишилась на все життя.
В
одному із інтерв’ю пані Людмила сказала «Я б весь світ обсадила квітами, дітьми
і тваринами і жила б у мирі та злагоді» (в городі красується до 500 різновидів
квітів)
Поезія
і квіти – це не примха красивої жінки, а щоденна потреба душі в красі та
досконалості, а як матері – плекати і бачити плоди своєї праці.
Я в теплу, вологу землицю
насіння кладу як в теплицю.
Лелію, шаную, страхаюсь
Молюся, богам поклоняюсь.
Цілую долонями скибу грудасту.
Вдивляюсь у обрій зірчастий.
Впоєні сонцем, сповиті дощами,
Бубнявіють зерна – зростають квітками.
Петеса
має шість
авторських збірок. Друкувалася
в дитячих журналах: «Мамине сонечко», «Маленька фея», «Аллочка-дошколярочка»; у
періодичних виданнях району та збірках «Веселка», «Райдуга», в Радосиньських
збірках, районних та обласних альманахах «Житичі і світ», «Просто на Покрову»,
«Житомир TEN» і інших.
Друкувалась
у збірках:
2004р.
- «Калинові світанки» - збірка поезій жінок Малинщини;
2005р.
– «Сонячна мальвія» - альманах «Радосинці дітям» кн.1;
2007р.
– «Веселий перзвін» - збірка «Веселка»;
2007р.
– «Для малят про звірят» - збірка «Промінець»;
2007р.
– «Сонячна мальвія» - альманах «Радосинці дітям» кн.2;
2007р.
– «Посвіт» - історико-краєзнавчий та літературно-мистецький альманах Малинщини;
2008р.
– «Малечі про цікаві речі» - збірник «Промінець»;
2010р.
– в збірці «Вухо-лапо-хвіст»;
2012р.
- в збірці «Радосинь-20»;
2015р.
– в збірці «Радосинь»;
2017р.
- в збірці «Радосинь».
Гармонійно
доповнюють та розкривають поетичні задуми авторки ілюстрації молодої художниці
з Кривого Рогу Карини Чепели.
Пані
Людмила активна учасниця літературного життя Малинщини. З 2002 року член
літературно-мистецької студії «Посвіт» ім. І.Огієнка та з 2005 року
літературного об’єднання «Радосинь», котре діє на базі Національної спілки письменників
України.
Неодноразовий
лауреат Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову»
(м.Коростень).
В
2007 році була нагороджена премією В.Кобилянського за збірку "Весела
сімейка".
В
минулому році за збірку «Колисанки-забавлянки» - нагороджена премією Всеволода
Нестайка.
Людмила Петрівна
проводить багато зустрічей у садочках, школах району та області. І, звичайно, завжди
бажана гостя у нашій бібліотеці.
Поетесу
прийшли привітати друзі, рідні, колеги по перу, бібліотекарі і, звичайно діти - театр
«Барвінок» з Малинського центру дитячої та юнацької творчості зі своїм
керівником Людмилою Володимирівною Костельняк.
Творчий доробок поетеси, як отой вщерть наповнений
добірним зерном колосок: “Сію в розум дитячий слова, як дбайливий господар
насіння”.
Вірші пані Людмили
– це зігріте материнським почуттям справжнє поетичне слово, як ковток
джерельної води, прозорої і чистої. Вони – невигадливі, щирі, на диво
мелодійні, прості і мудрі, як усе
справжнє. Вона знайшла свою стежину в літературі і йде по ній упевнено й
невтомно.
«Нам в дітях народ колисать…» —це слова київської поетеси
Світлани Йовенко. І пані Людмила робить все можливе, щоб з теперішніх дітей
виріс справній народ. Кожен її новий крок – нам, читачам, на радість…
Пані Людмило, Ви надзвичайно талановита і сильна
жінка і заслуговуєте на шану і повагу, частинку якої ми хотіли
подарувати Вам від усієї душі.
